Дринь Надія, гол. експерт 6групи

військова стратегія

На прикладі Кавказького регіону, Росії, Південної Азії, Афганістану, прикордонних та прилеглих територій - військових просторів для бойових дій - у динаміці можна проаналізувати спільні збройні інтереси, причини та наслідки конфліктів, взаємозв"язок суб"єктів, вплив, здавалося б, локальних подій на глобальний розвиток та військові доктрини Альянсів, так само, як і тактику їхніх противників.
Військовий аспект основних проблем концентрується навколо подій, які щоденно неординарно змінюються в Афганістані і навкруг нього, та поширюється як до Кавказького регіону, так і на весь світ.
В центрі дій - міжнародний тероризм. Як об"єкт він, викликаний подіями, що відбулися 11 вересня 2001 року, і "закрутив" навколо себе всі вказані суб"єкти.

США (як окрема держава та член НАТО) заручилася підтримкою членів Альянсу НАТО, рішенням ООН, РЄ, та суб"єктів дослідження (Ро-сії, Китаю, Пакистану), а також їх рішеннями про надання авіації США вій-ськових кордонів, аеродромів, баз технічної допомогои. США крім ракетно-бомбових ударів ввели сили швидкого реагування (наземні спец-підрозділи). Росія відмовилась вводити свої війська на територію Афгані-стану. Міжнародний тероризм як ЦВМІ вплинув на кордони Кавказького регіону. Внаслідок цього Кавказ, разом з державами-сусідами: Туркмені-стан, Узбекистан, Казахстан, змушені адекватно реагувати: перекрити кордони - заборонити проникнення військових угрупувань талібів на ці території, а також проникнення через коридори потоків біженців.
На 14.11.2001 впав Кабул.Війська Пн Альянсу "вибили" з нього талібів Тимчасовий уряд військовими ще не сформований.
У понеділок 26 листопада цього року під егідою ООН у Німеччині почалися складні переговори щодо формування коаліційного уряду в Кабулі. Процес суперечливий, адже таліби не визнають таких юридично правильних форм. Вони вперто стверджують, що переговори є "зрадою" їхніх інтересів і спрямовані проти народу Афганістану.

Проблемна ситуація, що виникла має два розгалуження (протистояння). З одного боку взаємодія міжнародних інтересів як така : згрупування сил, військових підрозділів проти терористів, з пошуком та знищенням їхніх збройних баз, таємних сховищ та військових складів. З іншого боку - специфіка характеру суб"єктів.
Можна порівняти несхожість суб"єктів. Якщо США, Англія, тобто члени НАТО, бомбардують територію Афгану, (насамперед, з метою військової помсти за терористичний акт 11 вересня 2001р. та захоплення його військового організатора Усаме Бен Ладена) ,методом "військових мускулів", збройної сили, то Росія, Таджикістан, Узбекистан, Кавказький регіон країн-учасниць цієї проблемної ситуації, зацікавлені також в розрядці напруження (в т.ч.
і військовій), не надіслали для бойових дій свої збройні сили. Цими суб"єктами надана допомога військовими повітряними коридорами для літаків НАТО, аеродромами, технічною допомогою (обслуговуванням) та військовими експертами.
Документи ООН, ОБСЄ та інших міжнародних інституцій грунтуються сьогодні на поняттях де пріорітетне значення - посідає право людини, а суверенітет держави вже не є абсолютною цінністю.
В сучасному світі (в проблемах регіонів) не може існувати острівець абсолютної безпеки.
Будь-яка локальна військова сутичка може перетво-рюватися на глобальну.
Не допустити в двадцять першому столітті військових конфліктів цивілізацій у форматі Схід - Захід.