Негода Анастасія, гол. експерт 6 групи

соціологія

• Захист прав людини залишається головним фактором, який впливає на політико-правову та соціально-економічну ситуацію в державах СНД;
• В умовах соціально-економічної та політичної кризи, падіння моралі та культури попри наявне демократичне законодавство відсутні реальні та дієві механізми захисту прав людини, що призводить до їх систематичного порушення;
• Ситуація ускладнюється бідністю. Майже третина населення України віднесена до груп бідних, а 15% - до групи злиденних. У майбутньому це загрожує спадковою бідністю;
• Протягом 1991-2000рр. На економічний стан людей впливали такі фактори: втрата заощаджень внаслідок гіперінфляції 1991-1993рр; зростання безробіття; зменшення розмірів заробітних плат і пенсій та їх знецінення; зростання цін в енерго- сфері, комунальних послуг тощо; невчасна виплата заробітної плати (зараз ця сума становить 5 млрд. грн.);
• Порушення політичних прав - відсутність свободи слова, переслідування за політичні погляди, порушення виборчого права, зомбування населення через ЗМІ;
• За останні роки стрімко впав рівень життя переважної кількості населення не тільки України, але й інших країн СНД;
• Відбулася майнова диференціація суспільства та людей на багатих і бідних;
• Держави не можуть забезпечити право людини на достатній рівень життя, що включає житло, їжу та харчування;
• Існує реальна стресова ситуація населення, напруга та нестабільність;
• За індексом людського розвитку серед 170 країн Україна в реєстрі ООН посідає 91-у позицію, порівняно з 33-ю в 1992р.;
• У людей та у представників влади пострадянського періоду відсутня повага до додержання прав людини;

Грузія:

• Після розпаду СРСР Грузія опинилася в тяжкому економічно-соціальному занепаді, різкому падінні рівня життя людей, загостренні криміногенної обстановки;
• Політичне керівництво країни вибрало шлях мирного врегулювання кровопролитного конфлікту в Абхазії, взявши за основу своєї діяльності додержання та захист прав людини;
• В Конституції 1995 року містяться всі міжнародні норми стосовно людини та її широкого обсягу прав та свобод, але вони не додержуються;
• Прокуратура Грузії провела розслідування здійснених на території Абхазії злочинів. Зібрані матеріали свідчать про етнічну чисту та геноцид грузин на території Абхазії;
• Абхазькі сепаратисти, реалізуючи свої корисні плани, використовували проти мирного населення зброю масового знищення, проводили варварські бомбардування жилих районів, дитячих садків, лікарень, пологових будинків;
• Масові вбивства, що супроводжуються небаченими по жорстокості тортурами продовжуються і зараз;
• Особливо витонченим знущанням піддавалися діти та жінки: їх привселюдно гвалтували, а лише потім розстрілювали або ховали живцем;
• Біля 300 тисяч грузин мігрували. Близько 100 тисяч виїхали до Російської Федерації, інші в Західну Європу;
• Хоч на території Грузії вже присутні миротворчі війська СНД та ООН і військові дії зупинені, люди бояться повертатися. Абхазьке керівництво продовжує проводити політику чистки та геноциду;
• Ті особи, що ризикнули повернутися потрапляють в повну соціальну незахищеність. Крім того, в їх оселі вриваються сепаратисти та підпалюють їх, грабують, а потім вбивають їх мешканців;
• Грузія виразно показує нам ситуацію, що говорить не про захист соціальних прав, а про порушення головного права - права на життя. Соціальна сфера країни, зрозуміло, не може бути кращою за стан дотримання прав людини в цілому.