“ар¤ник √ригор≥й

ѕроблемна група "—в≥тов≥ конфл≥кти"

≤. ¬—“”ѕ

ƒл¤ крупних збройних конфл≥кт≥в у 1999 р. були характерними так≥ к≥льк≥сн≥ показники. ¬сього заф≥ксовано 27 крупних збройних конфл≥кт≥в у 25 крањнах св≥ту, лише два з них були м≥ждержавними. «агальна к≥льк≥сть конфл≥кт≥в, пор≥вн¤но з попередн≥м роком, не зм≥нилась, а к≥льк≥сть крањн, де в≥дбувалис¤ крупн≥ збройн≥ конфл≥кти, зменшилас¤ на одну.

¬ 1999 р. сталос¤ 14 конфл≥кт≥в, внасл≥док кожного з ¤ких загинули понад тис¤чу ос≥б: с≥м мали м≥сце в јфриц≥, один Ч у ѕ≥вденн≥й јмериц≥, чотири Ч в јз≥њ та два Ч в ™вроп≥. ÷≥ 14 конфл≥кт≥в мали м≥сце в јлжир≥, јнгол≥, јфган≥стан≥, м≥ж ≈р≥треЇю та ≈ф≥оп≥Їю, в ≤нд≥њ (кашм≥рськ≥ сепаратисти), м≥ж ≤нд≥Їю та ѕакистаном, у  олумб≥њ, ƒемократичн≥й –еспубл≥ц≥  онго, –еспубл≥ц≥  онго, –ос≥њ („ечн¤), —удан≥, —ьЇрра-Ћеоне, Ўр≥-Ћанц≥ та —оюзн≥й –еспубл≥ц≥ ёгослав≥¤ ( осово). Ћише дв≥ч≥ за останн≥ дес¤ть рок≥в, у 1992 та 1993 рр., було так багато конфл≥кт≥в, що характеризувалис¤ ≥нтенсивними бойовими д≥¤ми. ¬ 1994, 1996 та 1997 рр. понад тис¤ча ос≥б були втрачен≥ в семи конфл≥ктах, а ще прот¤гом чотирьох з дес¤ти рок≥в таких конфл≥кт≥в було в≥д дев'¤ти до 13.

 онфл≥кти, в кожному з ¤ких загинули майже тис¤ча ос≥б, у 1999 р. сталис¤ в Ѕурунд≥, √в≥нењ-Ѕ≥сау та —омал≥; значно менше тис¤ч≥ ос≥б загинули в конфл≥ктах в ≤нд≥њ (јссам), ≤ндонез≥њ (јчех), ≤ндонез≥њ (—х≥дний “≥мор), ≤ран≥, ≤зрањл≥, ћ'¤нм≥, ѕеру, –уанд≥, “уреччин≥ та на ‘≥л≥пп≥нах.

” трьох конфл≥ктах 1999р. загинули майже по тис¤ч≥ ос≥б у кожному, к≥льк≥сть жертв ще в 10 конфл≥ктах була значно меншою..

" рупний збройний конфл≥кт" визначаЇтьс¤ ¤к використанн¤ збройноњ сили в≥йськовими формуванн¤ми двох чи б≥льше ур¤д≥в, або одного ур¤ду та принаймн≥ одного збройного угрупованн¤, що внасл≥док бойових д≥й призводить до загибел≥ не менше тис¤ч≥ ос≥б прот¤гом одного року ≥ в ¤кому боротьба ведетьс¤ за владу та (або) контроль над територ≥Їю.

”р¤дом вважаЇтьс¤ сторона, за ¤кою загалом визнаЇтьс¤ центральна влада, в тому числ≥ й тими орган≥зац≥¤ми, ¤к≥ намагаютьс¤ здобути владу. ¬ раз≥ неможливост≥ застосуванн¤ цього критер≥ю ур¤дом Ї сторона, ¤ка контролюЇ столицю. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в ц≥ два критер≥њ визначенн¤ ур¤ду сп≥впадають.

ѕереважна б≥льш≥сть крупних збройних конфл≥кт≥в у 1999 р. мали м≥сце в јфриц≥ та јз≥њ: 11 Ч в јфриц≥, дев'¤ть Ч в јз≥њ, три Ч на Ѕлизькому —ход≥, по два Ч в ™вроп≥ та в ѕ≥вденн≥й јмериц≥. 10 ≥з 11 конфл≥кт≥в в јфриц≥ були боротьбою за владу. ¬ јфриц≥ заф≥ксовано також найб≥льше нових конфл≥кт≥в Ч дев'¤ть, Ч ¤к≥ розпочалис¤ п≥сл¤ 1990р., два конфл≥кти тривають уже понад 10 рок≥в. ÷е Їдиний рег≥он у св≥т≥, де маЇ м≥сце ≥стотне зростанн¤ к≥лькост≥ крупних збройних конфл≥кт≥в п≥сл¤ 1995 р.

—≥м ≥з дев'¤ти конфл≥кт≥в в јз≥њ були боротьбою за територ≥ю, ус≥ вони почалис¤ не менше 10 рок≥в тому. Ќа Ѕлизькому —ход≥ два конфл≥кти мали територ≥альний характер, а њх ≥стор≥¤ нал≥чуЇ не менше 25 рок≥в; один конфл≥кт був боротьбою за владу й тривав в≥с≥м рок≥в. ќбидва конфл≥кти у ™вроп≥ були боротьбою за територ≥ю ≥ тривали не б≥льше двох рок≥в. ” ѕ≥вденн≥й јмериц≥ обидва конфл≥кти були боротьбою за владу й тривали не менше 19 рок≥в. ≤з 25 м≥ждержавних конфл≥кт≥в 15 були боротьбою за владу, 10 Ч за територ≥ю. «а територ≥ю велис¤ й обидв≥ в≥йни м≥ж державами.

ѕри цьому, враховуютьс¤ вс≥ жертви, безпосередньо пов'¤зан≥ з даним конфл≥ктом, у тому числ≥ спричинен≥ етн≥чними чистками та насильством з боку озброЇного населенн¤.

’оча загальна к≥льк≥сть конфл≥кт≥в у 1999 та 1998 рр. однакова, в трьох випадках в≥дбулис¤ зм≥ни.  онфл≥кти в  амбодж≥ та ≤раку: камбодж≥йський конфл≥кт було завершено з припиненн¤м д≥¤льност≥ „ервоних  хмер≥в, а протисто¤нн¤ ≥ракського ур¤ду з ¬ерховною асамблеЇю за ≥сламську революц≥ю в ≤раку значно ослабло.  онфл≥кти в „еченськ≥й –еспубл≥ц≥ в –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ та в ≥ндонез≥йськ≥й пров≥нц≥њ јчех включено до 1999 р., п≥сл¤ к≥лькох рок≥в, коли не було жертв, у зв'¤зку з актив≥зац≥Їю бойових д≥й.  онфл≥кт у —омал≥ був зареЇстрований в 1999 р. на п≥дстав≥ численних св≥дчень про боротьбу ворогуючих стор≥н за владу, хоча жодну з них не можна вважати ур¤дом держави.  онфл≥кти в —енегал≥ та ”ганд≥ в 1999 р. не зареЇстрован≥ у зв'¤зку ≥з введенн¤м зм≥н до часових обмежень: п≥д час цих двох конфл≥кт≥в прот¤гом жодного одного року к≥льк≥сть жертв внасл≥док бойових д≥й не с¤гала тис¤ч≥ ос≥б.

ќсоблива увага прид≥л¤лас¤ п'¤ти конфл≥ктам, в ¤ких було заф≥ксоване в≥йськове втручанн¤ з-за кордону; огл¤д решти 20 конфл≥кт≥в, де ≥стотного закордонного втручанн¤ не заф≥ксовано, Ї поб≥жним.

II.  –”ѕЌ≤ ћ≤∆ƒ≈–∆ј¬Ќ≤ «Ѕ–ќ…Ќ≤  ќЌ‘Ћ≤ “»

ћ≥ждержавн≥ конфл≥кти в≥дбуваютьс¤ м≥ж збройними силами двох або к≥лькох визнаних св≥товою сп≥льнотою держав, з ¤ких принаймн≥ одна домагаЇтьс¤ зм≥ни ур¤ду або статусу частини територ≥њ ≥ншоњ держави. ¬ 1999 р. заф≥ксовано лише два м≥ждержавн≥ конфл≥кти: ер≥трейсько-еф≥опський та ≥ндо-пакистанський. ¬ обох випадках предметом боротьби була територ≥¤.

≈р≥тре¤ Ч ≈ф≥оп≥¤

Ќайб≥льш кривавим конфл≥ктом 1999 р. став конфл≥кт м≥ж ≈р≥треЇю та ≈ф≥оп≥Їю, у ¤кому загинули дес¤тки тис¤ч в≥йськових. ÷е один з небагатьох м≥ждержавних збройних конфл≥кт≥в, що мали м≥сце в јфриц≥ в постколон≥альний пер≥од. —илов≥ д≥њ на кордон≥ почалис¤ в травн≥ 1998р. неспод≥вано дл¤ багатьох спостер≥гач≥в.  онфл≥кт ставс¤ м≥ж крањнами, ¤к≥ п≥дтримували дружн≥ в≥дносини, а предметом суперечност≥ були земл≥, що не мають великого економ≥чного чи стратег≥чного значенн¤. —или, ¤к≥ у двох крањнах перебувають при влад≥ Ч ≈ф≥опський народний революц≥йно-демократичний фронт та Ќародний фронт за демократ≥ю ≥ справедлив≥сть в ≈р≥трењ Ч були союзниками п≥д час повстанн¤ проти еф≥опського режиму ћенг≥сту ’айле ћар≥ама.  оли ≈р≥тре¤ у 1993 р. отримала незалежн≥сть в≥д ≈ф≥оп≥њ, тис¤чок≥лометрова л≥н≥¤ розпод≥лу м≥ж двома крањнами не була остаточно визначена.

ќсобливоњ напруги щодо контролю над прикордонними районами не в≥дчувалос¤ до 1997 р., коли внасл≥док р≥зноњ економ≥чноњ пол≥тики двох держав питанн¤ кордону вийшло на перший план. ≈ф≥оп≥¤, бажаючи захистити свою промислов≥сть в≥д ≥мпорту дешевих продукт≥в з ≈р≥трењ, встановила висок≥ тарифи. ≈р≥тре¤ припинила використанн¤ еф≥опськоњ валюти, вважаючи њњ варт≥сть дл¤ експортних операц≥й завищеною. ≈ф≥оп≥¤ в≥дмовилас¤ торгувати за нову ер≥трейську валюту, що призвело до розриву торговельних в≥дносин м≥ж ними. —тосунки загострилис¤, коли ≈ф≥оп≥¤ почала депортац≥ю тис¤ч етн≥чних ер≥трейц≥в, ¤к≥ покол≥нн¤ми жили на сп≥рних земл¤х. ѕротисто¤нн¤ с¤гнуло апогею, коли п≥дрозд≥л ер≥трейськоњ арм≥њ перетнув кордон дл¤ проведенн¤ переговор≥в в≥д ≥мен≥ ер≥трейських сел¤н, вигнаних з власноњ земл≥. Ќев≥домо, хто стр≥л¤в першим, але сутичка зак≥нчилас¤ тим, що ер≥трейськ≥ солдати захопили прикордонне м≥сто Ѕадме в травн≥ 1998 р. ѕ≥сл¤ т¤жких боњв та руанд≥йсько-американськоњ мирноњ ≥н≥ц≥ативи, ¤ка дозволила припинити бойов≥ д≥њ, але не призвела до мирноњ угоди. ќрган≥зац≥¤ африканськоњ Їдност≥ (ќј™) у червн≥ 1998 р. запропонувала мирний план ¤к складову –амковоњ угоди. ≈ф≥оп≥¤ з ним погодилась, тод≥ ¤к ≈р≥тре¤ вимагала з'¤суванн¤ низки питань.

ћасштабн≥ сутички поновилис¤ в лютому 1999 р., коли еф≥опськ≥ в≥йська вит≥снили ер≥трейськ≥ п≥дрозд≥ли, що окопались поблизу Ѕадме, та вторглис¤ вглиб ер≥трейськоњ територ≥њ. «азнавши значних втрат та поразок на пол≥ бою, ≈р≥тре¤ в принцип≥ погодилас¤ на –амкову угоду, але боњ тривали, оск≥льки сторони не могли д≥йти згоди щодо реал≥зац≥њ мирного плану. ≤нтенсивн≥, але територ≥альн≥ обмежен≥, з≥ткненн¤ тривали прот¤гом весни та початку л≥та.

¬т≥м, можна стверджувати, що територ≥¤ ≈р≥трењ е наст≥льки вузькою, що будь-¤ка втрата територ≥њ позбавл¤Ї њњ стратег≥чноњ глибини.

¬ липн≥ 1999 р. ќј™ запропонувала документ п≥д назвою "«асоби", де були викладен≥ умови виконанн¤ –амковоњ угоди. „ерез м≥с¤ць вона виступила з черговим документом Ч "“ехн≥чн≥ р≥шенн¤" Ч ¤кий мав спри¤ти виконанню угоди. ≈р≥тре¤ погодилас¤ з ус≥ма трьома документами. ≈ф≥оп≥¤, у свою чергу, не погодилась ≥з "“ехн≥чними р≥шенн¤ми", оск≥льки вони не гарантували в≥дновленн¤ "статус-кво" та, з точки зору ≈ф≥оп≥њ, загрожували њњ суверен≥тету, оск≥льки передбачали проведенн¤ миротворчоњ операц≥њ ќќЌ зам≥сть розм≥щенн¤ м≥с≥њ неозброЇних спостер≥гач≥в ќј™. —таном на к≥нець 1999 р., бойов≥ д≥њ не велись, але обидв≥ крањни публ≥чно п≥ддавали сумн≥ву мирн≥ нам≥ри ≥ншоњ сторони й попереджали про небезпеку в≥дновленн¤ в≥йн.

¬≥йна спонукала ≈ф≥оп≥ю встановити зв'¤зки з ур¤дом —удану, спод≥ваючись отримати п≥дтримку з боку ер≥трейськоњ опозиц≥њ, ¤ка там перебувала. ÷е змусило ≈р≥трею також встановити в≥дносини з —уданом.  р≥м того, ≈р≥тре¤ уклала союз з сомал≥йським в≥йськовим л≥дером √уссейном јйд≥дом† ≥ надала матер≥альну п≥дтримку ‘ронту визволенн¤ ќромо у п≥вн≥чн≥й  ен≥њ та ‘ронту нац≥онального визволенн¤ ќгадену на заход≥ —омал≥, ¤к≥ вели бойов≥ д≥њ на територ≥њ ≈ф≥оп≥њ, домагаючись зм≥ни ур¤ду у ц≥й крањн≥. ≈ф≥оп≥¤ намагалас¤ протид≥¤ти ц≥й тактиц≥ шл¤хом п≥дтримки р≥зних сомал≥йських груп, ¤к≥ перебувають в опозиц≥њ до јйд≥да.

¬трати обох стор≥н були величезними. «г≥дно з оц≥нками, к≥льк≥сть загиблих становить в≥д 50 до 100 тис. ос≥б. «агальн≥ втрати в 1999 р. становили не менше «0 тис. —таном на к≥нець року, к≥льк≥сть перем≥щених у межах ≈р≥трењ була не менше 258300 ос≥б, тод≥ ¤к ≈ф≥оп≥¤ депортувала понад 67 тис. етн≥чних ер≥трейц≥в.  ≥льк≥сть перем≥щених еф≥оп≥в становила в≥д 315 до 385 тис. ” 1998 р. приблизно третину валового внутр≥шнього продукту (¬¬ѕ) ≈р≥трењ було витрачено на оборону, економ≥чне зростанн¤ зупинилось, а головний порт крањни д≥¤в на третину своЇњ потужност≥. ≈ф≥оп≥¤, економ≥ка ¤коњ у в≥с≥м раз≥в потужн≥ша за ер≥трейську, в 1998 р. витратила на оборону приблизно 3,5% ¬¬ѕ, що вимагало в≥д ур¤ду скороченн¤ ≥нших витрат та ще б≥льше загострило нестачу продовольства внасл≥док засухи.

≤нд≥¤ Ч ѕакистан

—под≥ванн¤ на пол≥пшенн¤ в≥дносин м≥ж ≤нд≥Їю та ѕакистаном п≥сл¤ зд≥йснених ними в 1998 р. ¤дерних вибух≥в зникли з≥ спалахом в≥йськових д≥й у  ашм≥р≥ на початку травн¤ 1999р. " арг≥льська в≥йна" стала найзапекл≥шим з≥ткненн¤м двох держав п≥сл¤ 1971 р., коли вони вели повномасштабну в≥йну. ¬≥д 700 до 1000 кашм≥рських бойовик≥в Ч моджахед≥в, ¤к≥ базуютьс¤ в ѕакистан≥, перетнули демаркац≥йну л≥н≥ю Ч де-факто м≥ждержавний кордон Ч поблизу м≥ста  арг≥л ≥ зайн¤ли пан≥вн≥ позиц≥њ над важливим дл¤ ≤нд≥њ шл¤хом постачанн¤. —олдати пакистанськоњ арм≥њ ув≥йшли на ≥нд≥йську територ≥ю дл¤ наданн¤ допомоги моджахедам, хоча спочатку ѕакистан це заперечував. ¬≥дбувалас¤ швидка ескалац≥¤ конфл≥кту, обидв≥ сторони застосували артилер≥ю та вертольоти, а ≤нд≥¤ завдала масованих пов≥тр¤них удар≥в. ≤ ≤нд≥¤, ≥ ѕакистан привели окрем≥ своњ з'Їднанн¤ в стан п≥двищеноњ бойовоњ готовност≥, що зб≥льшило загрозу ескалац≥њ в≥йни.

20 червн¤ 1999р. крањни "¬≥с≥мки" закликали до негайного припиненн¤ вогню та в≥дведенн¤ в≥йськ за демаркац≥йну л≥н≥ю. Ѕ≥льш≥сть ур¤д≥в в≥дхилили за¤ви ѕакистану про те, що в≥н не контролюЇ бойовик≥в, ≥ погодилис¤ з твердженн¤ми ≤нд≥њ, що добре спланований та забезпечений наступ був би неможливим без п≥дтримки ѕакистану. ƒипломатичний тиск на ѕакистан зб≥льшивс¤, коли  итай закликав розв'¤зати конфл≥кт шл¤хом д≥алогу.

Ќа зустр≥ч≥ з ѕрезидентом —Ўј Ѕ≥ллом  л≥нтоном 4 липн¤ ѕрем'Їр-м≥н≥стр ѕакистану Ќаваз Ўариф погодивс¤ в≥двести в≥йська за демаркац≥йну л≥н≥ю. «а два тижн≥ в≥йська в основному було в≥дведено. Ќезначн≥ сутички тривали до к≥нц¤ року, незважаючи на об≥ц¤нку генерала ѕервеза ћушаррафа, ¤кий у жовтн≥ прийшов до влади внасл≥док заколоту, знизити напруженн¤. ≤нд≥йськ≥ та пакистанськ≥ пов≥домленн¤ про жертви значно р≥знилис¤, проте загальна к≥льк≥сть в≥йськових втрат оц≥нюЇтьс¤ приблизно в 1100 загиблих. Ѕлизько 70 тис. ос≥б п≥д час бойових д≥й залишили зону конфл≥кту.

III.  –”ѕЌ≤ ¬Ќ”“–≤ЎЌ≤ «Ѕ–ќ…Ќ≤  ќЌ‘Ћ≤ “»

¬нутр≥шн≥ конфл≥кти в≥дбуваютьс¤ в межах держави та мають у своњй основ≥ боротьбу за владу та (або) територ≥ю крањни. ѕ≥д це визначенн¤ п≥дпадають ≥ сепаратистськ≥ виступи. ¬нутр≥шн≥ конфл≥кти часто мають ознаки м≥ждержавних, а ≥нколи й переростають в них. Ќа початку один чи к≥лька учасник≥в конфл≥кту можуть заручитис¤ п≥дтримкою ≥нших держав або недержавних утворень. ƒо спроб врегулюванн¤ конфл≥кт≥в шл¤хом переговор≥в часто долучаютьс¤ ≥нш≥ крањни та м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ. «рештою, внутр≥шн≥ конфл≥кти перетинають державн≥ кордони у вигл¤д≥ поток≥в б≥женц≥в, д≥й збройних формувань, поставок зброњ тощо. Ќа практиц≥ буваЇ важко розр≥знити внутр≥шн≥ та м≥ждержавн≥ конфл≥кти. Ќаприклад, конфл≥кт у пров≥нц≥њ  осово в югославськ≥й республ≥ц≥ —ерб≥¤ Ї внутр≥шн≥м, але бойов≥ д≥њ у 1999 р. переважно в≥дбувались м≥ж —оюзною –еспубл≥кою ёгослав≥¤ (—–ё) та крањнами Ќј“ќ.

¬ цьому п≥дрозд≥л≥ окремо розгл¤даютьс¤ внутр≥шн≥ конфл≥кти 1999 р., в ¤ких мало м≥сце ≥ноземне в≥йськове втручанн¤, та конфл≥кти, де такого втручанн¤ не було. ≤ноземне в≥йськове втручанн¤ (≥нтервенц≥¤) визначаЇтьс¤ ¤к використанн¤ ≥ноземних в≥йськ з метою впливу на результати або насл≥дки збройного конфл≥кту в ≥нш≥й крањн≥ без згоди безпосередн≥х учасник≥в конфл≥кту. Ѕагато визначень в≥йськового втручанн¤ передбачають згоду лише законно визнаного ур¤ду. Ќаше визначенн¤ дозвол¤Ї вживати цей терм≥н ≥ там, де визнаного ур¤ду немаЇ. ” випадку на¤вност≥ визнаного ур¤ду це визначенн¤ засв≥дчуЇ розум≥нн¤ того, що неур¤дова сторона так само визначаЇ насл≥дки конфл≥кту. ѕостачанн¤ техн≥ки або п≥дготовка персоналу п≥д це визначенн¤ не п≥дпадають. ѕовстанц≥, ¤к≥ д≥ють з бази, розташованоњ у сус≥дн≥й крањн≥, не Ї ≥нтервентами. ћиротворч≥ операц≥њ, у њх традиц≥йному розум≥нн≥, не Ї ≥ноземною в≥йськовою ≥нтервенц≥Їю, а розгл¤даютьс¤ ¤к елемент загального мирного процесу.

 онфл≥кти з ≥ноземним в≥йськовим втручанн¤м

” 1999 р. ≥ноземне в≥йськове втручанн¤ спостер≥галось лише в п'¤ти з 25 внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в. Ќезважаючи на це, випадки ≥ноземного втручанн¤ та пов'¤заноњ з ним загрози принципам державного суверен≥тету були поширен≥ в јфриц≥, ™вроп≥ та ѕ≥вденно-—х≥дн≥й јз≥њ. «а вин¤тком –еспубл≥ки  онго, втручанн¤ зд≥йснювали к≥лька крањн: у –еспубл≥ц≥  онго та в ƒемократичн≥й –еспубл≥ц≥  онго (ƒ– ) ≥нтервентами були сус≥дн≥ держави; впливов≥ рег≥ональн≥ держави очолили багатонац≥ональне втручанн¤ в —ьЇрра-Ћеоне (Ќ≥гер≥¤) та —х≥дному “≥мор≥ (јвстрал≥¤); Ќј“ќ керував втручанн¤м у  осово. ” двох випадках втручанн¤ було санкц≥оноване м≥жнародними орган≥зац≥¤ми: ≈коном≥чним сп≥втовариством зах≥дноафриканських держав Ч в —ьЇрра-Ћеоне та ќрган≥зац≥Їю ќб'Їднаних Ќац≥й Ч у —х≥дному “≥мор≥. ≤нтервенц≥¤ у –еспубл≥ц≥  онго та в ƒ–  не була санкц≥онована м≥жнародною сп≥льнотою, а операц≥¤ Ќј“ќ в  осово в≥дбувалас¤ лише за њњ мовчазноњ згоди. ¬  осово та —х≥дному “≥мор≥ втручанн¤ було мотивоване гуман≥тарними п≥дставами. ¬с≥ операц≥њ п≥д ег≥дою ќќЌ, санкц≥онован≥ в 1999 р., були миротворчими м≥с≥¤ми.

ƒемократична –еспубл≥ка  онго

Ѕойов≥ д≥њ у ƒ–  стали одним з трьох конфл≥кт≥в в јфриц≥, в ¤к≥ втрутились сус≥дн≥ держави. ћасов≥ акти насильства розпочалис¤ в сх≥дн≥й пров≥нц≥њ  ≥ву в серпн≥ 1998 р., п≥сл¤ 14-ти м≥с¤ц≥в в≥дносного миру, що настав за в≥йськовою поразкою ѕрезидента ћобуту —есе —еко в травн≥ 1997р. ¬они почалис¤ п≥сл¤ того, ¤к новий л≥дер, Ћоран-ƒез≥ре  аб≥ла, роз≥рвав стосунки з колишн≥ми союзниками в –уанд≥ та ”ганд≥ через њх стурбован≥сть власною безпекою та своЇ прагненн¤ до незалежност≥. –уанда та ”ганда розц≥нюють бойов≥ д≥њ ¤к повстанн¤ в крањн≥, ¤ке вони п≥дтримують дл¤ безпеки власних кордон≥в, але переважна б≥льш≥сть населенн¤ ƒ–  не п≥дтримуЇ заколоту. ”р¤д ƒ–  пост≥йно стверджуЇ, що в≥н Ї жертвою зовн≥шньоњ агрес≥њ з боку –уанди та ”ганди.

¬ середин≥ 1999р. склалас¤ патова ситуац≥¤ в стосунках м≥ж ”р¤дом, ¤кий п≥дтримувавс¤ ангельськими, нам≥б≥йськими та з≥мбабв≥йськими в≥йськами, а також к≥лькома м≥л≥ц≥йними угрупованн¤ми, з одного боку, та трьома конголезькими повстанськими угрупованн¤ми, що п≥дтримувалис¤ в≥йськами з –уанди та ”ганди, з ≥ншого. ѕ≥дтримуван≥ ”гандою  онголезький визвольний рух† та  онголезьке об'Їднанн¤ за демократ≥ю Ч ¬извольний рух були зупинен≥ на п≥вноч≥.  онголезьке об'Їднанн¤ за демократ≥ю Ч √ома, що п≥дтримувалос¤ –уандою, не змогло здобути стратег≥чно важливого м≥ста ћбудж≥-ћањ в алмазоносному район≥ на п≥вденному заход≥ крањни.

Ѕойов≥ д≥њ, ¤к≥ супроводжувались етн≥чними чистками, масовими вбивствами, івалтуванн¤м та знищенн¤м майна, продовжували своњ смертельн≥ жнива й п≥сл¤ п≥дписанн¤ Ћусакських угод. «а оц≥нками, к≥льк≥сть перем≥щених ос≥б у межах крањни на к≥нець 1999 р. становила близько 960 тис. у восьми з 11 пров≥нц≥й. ѕриблизно 10,5 млн. з майже 50-м≥льйонного населенн¤ крањни в≥дчували середню або сильну нестачу продовольства. «а оц≥нкою спец≥ального допов≥дача ќќЌ з прав людини в ƒ– , з серпн¤ 1998 по серпень 1999р. було вбито ш≥сть тис. ос≥б, у тому числ≥ багато цив≥льних. «а ≥ншими оц≥нками, њх к≥льк≥сть набагато б≥льша. Ќа сход≥ припинилас¤ майже вс¤ господарська д≥¤льн≥сть. ≤з $81 млн. гуман≥тарноњ допомоги, зб≥р ¤ких оголосила ќќЌ, на к≥нець року було з≥брано менше чверт≥.

–еспубл≥ка  онго

–еспубл≥ка  онго розташована вздовж п≥вн≥чно-зах≥дного кордону ƒ– . ¬ 1993 р. вона пережила руйн≥вну громад¤нську в≥йну, а в 1997р. Ч ще одну, п≥д час ¤коњ загинуло 10 тис. ос≥б, коли ƒен≥с —ассу Ќгессо скинув колишнього ѕрезидента ѕаскал¤ Ћ≥ссубу за допомогою ангельських в≥йськових. ” грудн≥ 1998 р. та с≥чн≥ 1999 р. навколо столиц≥ крањни Ѕраззав≥л¤ в≥дновилис¤ боњ м≥ж в≥йськами ”р¤ду ѕрезидента Ќгессо та воЇн≥зованими формуванн¤ми колишнього ѕрем'Їр-м≥н≥стра Ѕарнара  олеласа.  р≥м того, прот¤гом усього року тривали боњ м≥ж ур¤довими силами та прихильним до Ћ≥ссубу воЇн≥зованими формуванн¤ми у п≥вденно-зах≥дних м≥сцевост¤х. Ѕ≥йц≥ в≥йськ ур¤ду та опозиц≥њ регул¤рно вбивають, івалтують та грабують цив≥льних. ¬насл≥док насильства, в≥д 250 до 350 тис. ос≥б ≥з 2,5-м≥льйонного населенн¤ крањни змушен≥ були залишити дом≥вки. —таном на к≥нець вересн¤, повернулис¤ додому близько двох третин з них. ≈коном≥чне житт¤ в крањн≥ ледь жевр≥ло; масового поширенн¤ набув голодомор.

Ћуссуба ≥  олелас перебувають у вигнанн≥ й належать до конголезькоњ опозиц≥йноњ групи Ч –еспубл≥канського форуму на захист демократ≥њ та нац≥ональноњ Їдност≥. ѕрезидент Ќгессо й надал≥ спираЇтьс¤ на п≥дтримку к≥лькох тис¤ч ангельських в≥йськових, ¤к≥ перебувають на територ≥њ крањни. Ћуссуба й  олелас мають т≥сн≥ зв'¤зки з ангельським повстанським рухом "Ќац≥ональний союз за повну незалежн≥сть јнголи" (”Ќ≤“ј). ѕерспективи пол≥тичного врегулюванн¤ в "забут≥й африканськ≥й в≥йн≥" в кращому випадку можна назвати невизначеними. ” вересн≥ члени колишнього ”р¤ду Ћуссуби звернулис¤ до ѕрезидента Ќгессо з мирною ≥н≥ц≥ативою. ”р¤д зв≥льнив к≥лькох пол≥тичних в'¤зн≥в ≥ в листопад≥ п≥дписав мирну угоду з де¤кими кер≥вниками повстанц≥в, але Ћуссуба й  олелас, ¤к≥ не були допущен≥ до цього процесу, негайно засудили д≥њ п≥дписувач≥в угоди. ”года передбачала амн≥ст≥ю, зг≥дно з ¤кою бойовики мали розпочати складати зброю у грудн≥.

—ьЇрра-Ћеоне

¬≥с≥м рок≥в громад¤нськоњ в≥йни в —ьЇрра-Ћеоне призвели до загибел≥ близько 20 тис. ос≥б, переважно цив≥льних. Ќестаб≥льний мир було зруйновано в грудн≥ 1998 р., коли ќб'Їднаний революц≥йний фронт та члени колишньоњ нац≥ональноњ арм≥њ з –еволюц≥йноњ ради збройних сил захопили низку п≥вн≥чних м≥ст ≥ 6 с≥чн¤ 1999 р. ув≥йшли до столиц≥ крањни ‘р≥тауну. —воњм усп≥хом вони мали завд¤чувати неспод≥ваност≥, матер≥альн≥й допомоз≥ з Ћ≥бер≥њ та найманц¤м, утримуваним за рахунок д≥амантових родовищ. 15-тис¤чн≥ миротворч≥ сили √рупи мон≥торингу, розм≥щен≥ у ‘р≥таун≥ з травн¤ 1997 р., п≥сл¤ трьох тижн≥в боњв вибили повстанц≥в. Ѕойов≥ д≥њ тривали за межами столиц≥, й коли 18 травн¤ було дос¤гнуто домовленост≥ про припиненн¤ вогню, повстанц≥ контролювали приблизно дв≥ третини територ≥њ. «а оц≥нками, загинуло п'¤ть тис. ос≥б, в≥д 700 тис. до м≥льйона залишили дом≥вки, при загальн≥й к≥лькост≥ населенн¤ 4,5 млн. Ќест≥йкий мир збер≥гавс¤ до к≥нц¤ року, коли на зм≥ну силам ≈—ќћќќ прибули перш≥ п≥дрозд≥ли шеститис¤чного миротворчого контингенту ћ≥с≥њ ќќЌ у —ьЇрра-Ћеоне.

—х≥дний “≥мор, ≤ндонез≥¤

” с≥чн≥ 1999 р. ѕрезидент ≤ндонез≥њ Ѕ. ƒж. ’аб≥б≥ пооб≥ц¤в населенню —х≥дного “≥мору провести референдум щодо незалежност≥, п≥сл¤ 24 рок≥в конфл≥кту, внасл≥док ¤кого загинуло 200-250 тис. ос≥б, переважно цив≥льних. ѕ≥сл¤ того, ¤к ѕортугал≥¤ у 1975 р. в≥дмовилас¤ в≥д колон≥ального контролю над ц≥Їю територ≥Їю, ≤ндонез≥¤ силою анексувала —х≥дний “≥мор. ќќЌ та б≥льш≥сть населенн¤ ц≥Їњ пров≥нц≥њ н≥коли не визнавали правл≥нн¤ ƒжакарти. ¬ червн≥ ќрган≥зац≥¤ ќб'Їднаних Ќац≥й заснувала ћ≥с≥ю ќќЌ у —х≥дному “≥мор≥ дл¤ орган≥зац≥њ та контролю за голосуванн¤м. ”р¤д ≤ндонез≥њ мав гарантувати безпеку. Ќасильства та вбивства з боку воЇн≥зованих угруповань за прихованоњ п≥дтримки ≥ндонез≥йськоњ арм≥њ мали примусити населенн¤ голосувати за продовженн¤ правл≥нн¤ джакартського ур¤ду. ÷¤ тактика не спрацювала, й 79% ≥з тих, хто брав участь у референдум≥ 30 серпн¤, обрали незалежн≥сть. –езультати голосуванн¤ були оголошен≥ 3 вересн¤. ќчевидно намагаючись покарати населенн¤ або перекреслити результати референдуму, воЇн≥зован≥ угрупованн¤ та арм≥йськ≥ п≥дрозд≥ли атакували ледь не кожне поселенн¤ в —х≥дному “≥мор≥.

”р¤д ≤ндонез≥њ оголосив в≥йськовий стан, у той час ¤к ќќЌ та окрем≥ держави зд≥йснювали дипломатичний та економ≥чний тиск на ƒжакарту, аби та погодилась на розм≥щенн¤ багатонац≥ональних миротворчих сил. ѕрезидент ’аб≥б≥ 12 вересн¤ дав, нарешт≥, свою згоду. 15 вересн¤ –ада Ѕезпеки одностайно ухвалила –езолюц≥ю є1264, на п≥дстав≥ ¤коњ, зг≥дно з √лавою VII —татуту ќќЌ, створювалис¤ ћ≥жнародн≥ сили в —х≥дному “≥мор≥ (IFET) дл¤ в≥дновленн¤ миру та спри¤нн¤ гуман≥тарним операц≥¤м. —или IFET п≥д австрал≥йським командуванн¤м почали прибувати до —х≥дного “≥мору 20 вересн¤.

ѕ≥д час погром≥в, до ¤ких вдалис¤ воЇн≥зован≥ формуванн¤ та в≥йськов≥ п≥дрозд≥ли, сторонн≥ спостер≥гач≥ побоювалис¤, що к≥льк≥сть жертв рахуватиметьс¤ на тис¤ч≥. ѕ≥зн≥ше ви¤вилос¤, що при населенн≥ у 890 тис. члени воЇн≥зованих формувань та солдати вбили сотн≥ людей ≥ позбавили притулку 520-620 тис. ос≥б, з ¤ких 150-250 тис. втекли до «ах≥дного “≥мору. Ѕуло завдано великих матер≥альних збитк≥в, в окремих районах пошкоджено до 50% осель, забито худобу, знищено пос≥ви, пограбовано склади та медичн≥ заклади. Ќав≥ть п≥сл¤ прибутт¤ ≥ноземних в≥йськ воЇн≥зован≥ формуванн¤ продовжували напади на б≥женц≥в у «ах≥дному “≥мор≥.

Ќа момент прибутт¤ багатонац≥ональних сил на остров≥ “≥мор перебували близько 26 тис. ≥ндонез≥йських в≥йськових, з них 16 тис. Ч у —х≥дному “≥мор≥. «а американською оц≥нкою, п≥д час референдуму там також знаходилось 10 тис. член≥в воЇн≥зованих формувань. IFET спочатку розгорнули австрал≥йськ≥ п≥дрозд≥ли чисельн≥стю дв≥ тис. ос≥б; до к≥нц¤ листопада к≥льк≥сть м≥жнародних сил зросла до 9,4 тис., з них 4,5 тис. становили австрал≥йц≥. «а к≥лька дн≥в вони закр≥пилис¤ в столиц≥, м≥ст≥ ƒ≥л≥, п≥сл¤ чого невеличк≥ п≥дрозд≥ли були направлен≥ в с≥льську м≥сцев≥сть. ѕереговори м≥ж австрал≥йськими та ≥ндонез≥йськими в≥йськовими командирами та њх цив≥льними кер≥вниками дозволили сторонам уникнути пр¤моњ конфронтац≥њ, але стосунки м≥ж ними були напруженими. « ≥ншого боку, д≥њ воЇн≥зованих формувань, хоч ≥ не надто активн≥, але тривали. јвстрал≥йськ≥ п≥дрозд≥ли в≥дпов≥дали активним патрулюванн¤м, вступаючи при цьому в бойов≥ д≥њ, ¤к це дозвол¤в њхн≥й мандат. ¬насл≥док њх напад≥в на опорн≥ пункти та патрулюванн¤ кордону загинули к≥лька член≥в воЇн≥зованих формувань.

Ќа початку жовтн¤ IFET зб≥льшили к≥льк≥сть в≥йськ на кордон≥ з «ах≥дним “≥мором до трьох тис., при загальному контингент≥ 6,5 тис., дл¤ запоб≥ганн¤ вторгненн¤м воЇн≥зованих формувань. ≤ндонез≥¤ та ≥нш≥ крањни ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ висловили серйозну стурбован≥сть д≥¤ми австрал≥йц≥в. ” в≥дпов≥дь, јвстрал≥¤ вимагала в≥д ќќЌ скор≥шого створенн¤ ѕерех≥дноњ адм≥н≥страц≥њ у —х≥дному “≥мор≥.

 осово. —оюзна –еспубл≥ка ёгослав≥¤

” лютому - березн≥ 1999р. контактна група в склад≥ ‘ранц≥њ, Ќ≥меччини, ≤тал≥њ, –ос≥њ, ¬еликоњ Ѕритан≥њ та —Ўј переконала ”р¤д —–ё та јрм≥ю визволенн¤  осово Ч ј¬  провести в –амбуйЇ поблизу ѕарижу два раунди переговор≥в щодо укладанн¤ “имчасовоњ угоди про автоном≥ю терм≥ном на три роки. Ќаприк≥нц≥ березн¤ переговори були з≥рван≥, м≥жнародний персонал залишив  осово, Ѕелград розпочав широкомасштабний наступ з метою вигнанн¤ косовських албанц≥в (косовар≥в) та знешкодженн¤ ј¬ , а Ќј“ќ прийн¤в р≥шенн¤ про бомбардуванн¤ ёгослав≥њ.  рањни Ќј“ќ керувалис¤ бажанн¤м в≥двернути гуман≥тарну катастрофу, зберегти рег≥ональну стаб≥льн≥сть та п≥дтримати авторитет јль¤нсу.

Ћ≥таки Ќј“ќ нанесли перший удар 24 березн¤. Ќайб≥льша ≥нтенсивн≥сть д≥й ав≥ац≥њ спостер≥галас¤ в  осово та Ѕелград≥, але ц≥л¤ми були об'Їкти по вс≥й —–ё. јктивн≥сть зростала поступово, добова ≥нтенсивн≥сть с¤гнула максимального р≥вн¤ наприк≥нц≥ травн¤. Ўироке використанн¤ високоточних керованих боЇприпас≥в у б≥льшост≥ випадк≥в дозвол¤ло п≥лотам знищувати нафтосховища, руйнувати систему електропостачанн¤ та завдавати значноњ шкоди транспортн≥й ≥нфраструктур≥ з м≥н≥мальними втратами дл¤ довк≥лл¤. —–ё розгорнула в  осово арм≥йськ≥ п≥дрозд≥ли, сили безпеки, пол≥ц≥њ та нап≥ввоЇнн≥ формуванн¤ загальною чисельн≥стю близько 40 тис. «а уточненими оц≥нками Ќј“ќ, —–ё використовувала в косовському конфл≥кт≥ близько 350 танк≥в, 440 бронетранспортер≥в та 750 одиниць артилер≥йськоњ зброњ, м≥номет≥в та зен≥тноњ артилер≥њ. Ѕелград п≥дтвердив втрату лише 13 танк≥в. Ќј“ќ подавав набагато б≥льш≥ цифри Ч 93 "усп≥шних удари" по танках, 153 Ч по Ѕ“–, 339 Ч по в≥йськових автомоб≥л¤х та 389 Ч по артилер≥њ ≥ м≥нометах, але анал≥тики у в≥йськових та розв≥дувальних установах Ќј“ќ п≥ддали ц≥ дан≥ критиц≥. Ќеопубл≥кована допов≥дь ¬ѕ— —Ўј начебто подавала таку п≥дтверджену к≥льк≥сть знищених моб≥льних ц≥лей: 14 танк≥в, 18 Ѕ“– та 20 одиниць артилер≥йськоњ зброњ.

9 червн¤ —–ё п≥дписала угоду, ¤ка передбачала припиненн¤ пов≥тр¤ноњ операц≥њ Ќј“ќ та виведенн¤ вс≥х сербських сил ≥з  осово прот¤гом 11 дн≥в, п≥сл¤ чого зазначена операц≥¤ вважалас¤ б формально завершеною, а також введенн¤ до  осово м≥жнародних сил. 10 червн¤ Ќј“ќ призупинив пов≥тр¤н≥ удари. –езолюц≥¤ –ади Ѕезпеки ќќЌ є1244 позитивно оц≥нила угоду та санкц≥онувала введенн¤ до  осово 50-тис¤чних сил п≥д командуванн¤м Ќј“ќ Ч KFOR. ѕерш≥ п≥дрозд≥ли Ќј“ќ ув≥йшли до  осово 12 червн¤. ƒо 20 червн¤ вс≥ сили югославськоњ арм≥њ та пол≥ц≥њ залишили  осово, й Ќј“ќ формально завершив пов≥тр¤ну операц≥ю. 24 червн¤ —купщина —–ё проголосувала за скасуванн¤ вс≥х ран≥ше ухвалених р≥шень щодо оголошенн¤ "стану в≥йни" в крањн≥.

¬ пов≥тр¤н≥й операц≥њ заслуговують на увагу принаймн≥ ш≥сть момент≥в.

1. ÷е була Їдина бойова операц≥¤ Ќј“ќ за 50-р≥чну ≥стор≥ю јль¤нсу. ѕоставало питанн¤, чи погод¤тьс¤ на операц≥ю ус≥ 19 крањн, ¤к того вимагаЇ —татут Ќј“ќ. ќсобливо важко це було дл¤ √рец≥њ, але й вона п≥дтримала д≥њ Ќј“ќ. √оловними причинами, що обумовили потребу в дос¤гненн≥ поставленоњ мети, були захист авторитету Ќј“ќ та збереженн¤ јль¤нсу. ѕов≥тр¤на операц≥¤ дозволила перев≥рити взаЇмосум≥сн≥сть сил јль¤нсу. Ќезважаючи на де¤к≥ складнощ≥, нац≥ональн≥ сили сп≥впрацювали ц≥лком задов≥льно, хоча ћ≥н≥стерство оборони ‘ранц≥њ пов≥домл¤ло, що —Ўј подекуди д≥¤ли окремо в≥д Ќј“ќ.  р≥м того, через технолог≥чну перевагу —получених Ўтат≥в американськ≥ л≥таки та п≥лоти зд≥йснили б≥льш≥сть бойових вильот≥в, саме на них припадаЇ близько 80% витрачених боЇприпас≥в. як насл≥док, представники ур¤д≥в —Ўј та де¤ких Ївропейських член≥в Ќј“ќ закликали до зб≥льшенн¤ оборонних витрат у ™вроп≥.

2. Ќј“ќ не прагнув одержати згоду ќќЌ, оск≥льки  итай та –ос≥¤ заблокували б резолюц≥ю –ади Ѕезпеки, ¤кби д≥йшло до голосуванн¤. Ѕагато спостер≥гач≥в висловили занепокоЇнн¤ з приводу р≥шенн¤ Ќј“ќ, стверджуючи, що зг≥дно з м≥жнародним правом, лише ќќЌ може санкц≥онувати застосуванн¤ сили проти ≥ншоњ держави, за вин¤тком власноњ оборони. ѕол≥тичн≥ кер≥вники Ќј“ќ натом≥сть стверджували, що јль¤нс мав право в≥дпов≥сти на загрозу м≥жнародному миру та безпец≥ у своЇму рег≥он≥. –ада Ѕезпеки непр¤мо погодилас¤ з цим, в≥дхиливши 12 голосами проти трьох запропонований –ос≥Їю проект резолюц≥њ, що закликала припинити застосуванн¤ сили проти —–ё.

3. —проба "не допустити нових людських страждань, репрес≥й та насильства проти мирного населенн¤  осово" нагадала про гуман≥тарн≥ мотиви в≥йськового втручанн¤. ќпоненти зауважували, що бомбардуванн¤, особливо з великоњ висоти, ¤к це робилось дл¤ уникненн¤ вогню наземних засоб≥в ѕѕќ, не можна розгл¤дати ¤к гуман≥тарне втручанн¤. ¬оно не припинило вигнанн¤ албанц≥в сербськими в≥йськами, пол≥ц≥Їю та воЇн≥зованими формуванн¤ми, а навпаки, могло прискорити цей процес. Ѕомбардуванн¤ призвели до загибел≥ цив≥льних у  осово та на решт≥ територ≥њ —–ё й руйнац≥њ економ≥чноњ ≥нфраструктури. —правд≥, д≥њ Ќј“ќ не в≥двернули гуман≥тарну катастрофу, але в≥рно й те, що поверненн¤ б≥женц≥в вдалос¤ дос¤гти в безпрецедентно короткий терм≥н.

4. ЌемаЇ Їдиноњ точки зору на те, ¤кою м≥рою пов≥тр¤на операц≥¤ стала тим чинником, що змусив сербськ≥ сили залишити  осово. ‘акти начебто п≥дтверджують правоту прихильник≥в застосуванн¤ ¬ѕ— у тривал≥й дискус≥њ щодо здатност≥ самими лише пов≥тр¤ними ударами примусити противника до пол≥тичних поступок Ч адже наземна операц≥¤ не проводилас¤. —кептики погоджуютьс¤ з впливом бомбардувань, але звертають увагу й на ≥нш≥ важлив≥ фактори. ѕерший з них Ч це загроза наземного вторгненн¤. ј¬  почала турбувати сербськ≥ сили в зах≥дн≥й частин≥  осово, й оф≥цери —–ё за¤вл¤ли, що найб≥льших втрат вони зазнають саме в цих бо¤х. Ќаприк≥нц≥ травн¤ члени Ќј“ќ вир≥шили розгорнути на кордонах  осово 50-тис¤чне в≥йськове угрупованн¤. ўе б≥льш важливими були дв≥ дипломатичн≥ акц≥њ. 6 травн¤ крањни "¬≥с≥мки" д≥йшли згоди щодо принцип≥в мирного врегулюванн¤. ÷е означало, що –ос≥¤ вперше оф≥ц≥йно погодилас¤ з ≥деЇю присутност≥ в  осово потужних м≥жнародних сил безпеки. 2 червн¤ –ос≥¤ погодилас¤ з висунутими Ќј“ќ умовами припиненн¤ пов≥тр¤них удар≥в. ѕрезидент —лободан ћ≥лошевич погодивс¤ на них наступного дн¤.

5. Ќезважаючи на р≥шенн¤ –ос≥њ стати на б≥к Ќј“ќ проти Ѕелграду, конфл≥кт завдав шкоди в≥дносинам –ос≥њ ≥з «аходом. ƒ≥њ Ќј“ќ одразу п≥сл¤ просуванн¤ блоку на сх≥д в≥дсунули –ос≥ю на узб≥чч¤ пол≥тичного процесу та занепокоњли њњ, що призвело до заморожуванн¤ пол≥тичних ≥ в≥йськових контакт≥в з јль¤нсом. ”р¤д –ос≥њ продемонстрував своЇ невдоволенн¤ 11 червн¤, перекинувши 200 в≥йськових з Ѕосн≥њ ≥ √ерцеговини, щоб швидко захопити позиц≥њ в аеропорту ѕр≥шт≥ни й не дозволити британським в≥йськовим п≥дрозд≥лам ув≥йти туди дл¤ п≥дготовки аеродрому.  онфл≥кт вдалос¤ розв'¤зати прот¤гом тижн¤, але б≥льш конфронтац≥йне ставленн¤ до «аходу в≥дбилос¤ в нов≥й рос≥йськ≥й ¬оЇнн≥й доктрин≥ та в перегл¤д≥ в.о. ѕрезидента ¬олодимиром ѕут≥ним  онцепц≥њ нац≥ональноњ безпеки.

6. ÷≥на конфл≥кту була високою. Ќј“ќ не оприлюднював оф≥ц≥йноњ оц≥нки втрат серед югославськоњ арм≥њ, але неоф≥ц≥йно за¤вл¤в про б≥льш н≥ж п'¤ть тис. загиблих. «а даними югославських в≥йськових, в≥д бомб Ќј“ќ та в сутичках з ј¬  загинули 524 в≥йськовослужбовц≥ та 114 пол≥цейських, дв≥ тис. зазнали поранень; жертви були й серед член≥в воЇн≥зованих угруповань. Ѕомбардуванн¤ Ќј“ќ призвели до загибел≥ в≥д 489 до 528 цив≥льних у 90 окремих випадках. Ќј“ќ не подавав оф≥ц≥йноњ оц≥нки загиблих цив≥льних, але визнав 20-30 випадк≥в "супутн≥х втрат", а високопоставлений американський в≥йськовий неоф≥ц≥йно оц≥нив к≥льк≥сть жертв ¤к "менше 1,5 тис.". ƒжерела в ур¤д≥ —–ё пов≥домл¤ли про к≥льк≥сть загиблих в≥д 1,2 тис. до 5,7 тис. ос≥б. ‘≥нансове забезпеченн¤ пов≥тр¤ноњ операц≥њ коштувало до $4 млрд. ™вропейський —оюз оц≥нюЇ варт≥сть в≥дбудови  осово в $30 млрд. «а оц≥нкою групи белградських досл≥дник≥в, в≥дбудова —–ё коштуватиме $50-150 млрд. ≥ триватиме дес¤тки рок≥в. «руйнован≥ мости, що заблокували торг≥влю на ƒунањ, й сьогодн≥ завдають крањнам ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи збитки в сотн≥ м≥льйон≥в долар≥в.

«а п≥дготовленою у листопад≥ 1999 р. допов≥ддю ћ≥жнародного карного трибуналу про сербськ≥ злод≥¤нн¤ в  осово, приблизно з третини в≥домих масових поховань було ексгумовано 2108 т≥л. ÷е набагато менше, н≥ж за оц≥нками зах≥дних представник≥в, ¤к≥ прот¤гом в≥йни за¤вл¤ли, що сербськ≥ сили знищили в≥д 10 до 100 тис. ос≥б, та грудневими за¤вами в —Ўј про вбивство в 1999 р. 10 тис. косовар≥в. ѕ≥драховано, що 848100 ос≥б були змушен≥ покинути своњ дом≥вки в  осово й перебралис¤ до сус≥дн≥х крањн, „орногор≥њ та ≥нших район≥в —ерб≥њ. ћайже вс≥х њх вигнали сербськ≥ в≥йська та воЇн≥зован≥ формуванн¤, спалюючи њх дом≥вки, івалтуючи ж≥нок та вбиваючи людей. Ѕелград стверджуЇ, що люди покинули м≥сц¤ проживанн¤ через бомбардуванн¤ Ќј“ќ. ƒо вересн¤ 770 тис. ос≥б повернулис¤ до  осово. ѕ≥сл¤ поверненн¤ п≥д захистом Ќј“ќ албанських б≥женц≥в та ј¬ , край залишили близько 200 тис. серб≥в, чорногорц≥в та циган, ≥ там залишилос¤ лише 51% сербського населенн¤, ¤ке проживало в 1998 р., та 43% ≥нших меншин.  ≥льк≥сть жертв у  осово в жовтн≥ не в≥др≥зн¤лась в≥д числа загиблих до акц≥њ Ќј“ќ, коли за тиждень у середньому гинули 30 ос≥б. Ќј“ќ пов≥домл¤в, що з початку д≥¤льност≥ KFOR до листопада було вбито близько 400 ос≥б, половина з них Ч серби.

≤V.  ќЌ‘Ћ≤ “» Ѕ≈« ≤Ќќ«≈ћЌќ√ќ ¬≤…—№ ќ¬ќ√ќ ¬“–”„јЌЌя

јлжир

ѕод≥њ 1999 р. в јлжир≥ вселили над≥ю на в≥дновленн¤ миру п≥сл¤ семи рок≥в насильства, прот¤гом ¤ких загинули б≥л¤ 100 тис. ос≥б. ” 1999 р. було вбито майже тис¤чу ос≥б, тод≥ ¤к у попередн≥ роки Ч к≥лька тис¤ч щороку. ¬≥йськовий ур¤д зд≥йснював протипартизанськ≥ операц≥њ проти ≤сламськоњ арм≥њ пор¤тунку, в≥йськового крила ‘ронту ≥сламського пор¤тунку, ќзброЇноњ ≥сламськоњ групи та ≥нших заколотник≥в з того часу, ¤к в≥н не допустив перемоги ‘ронту ≥сламського пор¤тунку на виборах, силою захопивши владу в 1992 р. ” вересн≥ 1998 р. ѕрезидент Ћ≥ам≥н «еруаль призначив вибори на лютий 1999 р., на р≥к ран≥ше запланованого. (ѕ≥зн≥ше вибори було перенесено на кв≥тень з метою дати б≥льше часу на п≥дготовку до них). Ѕудучи впевненими, що вибори стануть лише прикритт¤м дл¤ фальсиф≥кац≥њ вибор≥в, ус≥ кандидати, кр≥м одного, на знак протесту зн¤ли своњ кандидатури. ¬ибори виграв кандидат, що залишивс¤, Ч ставленик в≥йськових, в≥дставний генерал јбдель-аз≥з Ѕутефл≥ка. ¬супереч спод≥ванн¤м, в≥н виконав своњ передвиборч≥ об≥ц¤нки щодо боротьби з корупц≥Їю та п≥дтримки процесу нац≥онального примиренн¤ за участю багатьох ≥сламських д≥¤ч≥в, ¤к≥ перебувають в опозиц≥њ до ур¤ду. ѕарламент јлжиру оголосив амн≥ст≥ю вс≥м повстанц¤м, ¤к≥ складуть зброю до 13 с≥чн¤ 2000 р. Ѕагато бойовик≥в ≤сламськоњ арм≥њ пор¤тунку здались..

јнгола

√ромад¤нська в≥йна в јнгол≥ знову спалахнула в грудн≥ 1998 р., через чотири роки в≥дносного миру п≥сл¤ п≥дписанн¤ в листопад≥ 1994 р. Ћусакського протоколу м≥ж ”р¤дом ѕрезидента ≈дуардо душ —антуша та ”Ќ≤“ј, очолюваною ∆онасом —ав≥мб≥. «ам≥сть того щоб скласти зброю та повернути захоплен≥ райони в обм≥н на участь у коал≥ц≥йному ”р¤д≥, рух ”Ќ≤“ј переозброњвс¤ й розпочав широкий наступ у центральних та п≥вн≥чних пров≥нц≥¤х, очевидно, намагаючись закр≥питис¤ в центральн≥й частин≥ крањни. ќќЌ та ќј™ засудили ц≥ д≥њ. «а оц≥нками, в перш≥й половин≥ 1999 р. повстанц≥ нараховували 30-60 тис. б≥йц≥в. ’оча чисельн≥сть ур¤дових сил становила б≥л¤ 80 тис., напад ”Ќ≤“ј був дл¤ них раптовим, ≥ вони швидко втрачали територ≥ю. –ух ”Ќ≤“ј реорган≥зував своњ сили, що дозволило њм ефективн≥ше використовувати танки, Ѕћѕ, ракети та далекоб≥йну артилер≥ю. ¬же до середини 1999 р. повстанц≥ контролювали б≥л¤ трьох чвертей територ≥њ крањни, але не змогли оволод≥ти стратег≥чно важливими м≥стами ”амбо та  уњто в г≥рськ≥й м≥сцевост≥ в центр≥ крањни. «а п'¤ть м≥с¤ц≥в боњв загинули ш≥сть тис. в≥йськових та чотири тис. цив≥льних.

ѕ≥сл¤ двох невдалих спроб зупинити просуванн¤ повстанц≥в, ”р¤д у середин≥ вересн¤ розпочав наступ, ¤кий п≥д≥рвав в≥йськовий потенц≥ал ”Ќ≤“ј. ѕ≥сл¤ ≥нтенсивного бомбардуванн¤ позиц≥й повстанц≥в арм≥¤ почала наземну наступальну операц≥ю, захопила штаб-квартиру ”Ќ≤“ј в јндуло та низку м≥ст у п≥вн≥чних, центральних та сх≥дних пров≥нц≥¤х. ѕовстанц≥, не вдаючись до серйозного опору, в≥дступили в прикордонн≥ райони на сход≥ та п≥вноч≥. Ќа к≥нець 1999 р. ур¤д контролював майже всю територ≥ю јнголи. ¬≥н за¤вив про знищенн¤ 80% в≥йськового потенц≥алу ”Ќ≤“ј. «дача в полон де¤ких вищих командир≥в ”Ќ≤“ј та д≥Їв≥ й тривал≥ санкц≥њ ќќЌ проти торг≥вл≥ д≥амантами, що њњ в≥в рух ”Ќ≤“ј, дали ангольському ур¤ду п≥дстави вустами ƒуш —антоша на початку 1999 р. за¤вити, що в≥н б≥льше н≥коли не с¤де за ст≥л переговор≥в ≥з —ав≥мб≥. ¬одночас, здоровий глузд п≥дказуЇ, що ур¤д не може за допомогою в≥йськовоњ сили боротис¤ з повстанц¤ми, ¤к≥ ведуть партизанську в≥йну, отже, треба знайти пол≥тичне р≥шенн¤. ѕерспективи розв'¤занн¤ 25-р≥чного конфл≥кту, прот¤гом ¤кого загинули тис¤ч≥ й залишили дом≥вки в≥д одного до двох м≥льйон≥в ос≥б та ¤кий призв≥в до чи не найт¤жчоњ гуман≥тарноњ кризи у св≥т≥, вигл¤дають сумн≥вними.

Ѕурунд≥

¬ Ѕурунд≥ тривали боњ м≥ж ур¤дом генерала ѕ'Їра Ѕуйо¤ ≥ воЇн≥зованими формуванн¤ми тутс≥, з одного боку, та трьома озброЇними угрупованн¤ми хугу, з ≥ншого. ќстанн≥ не беруть участ≥ в триваючих мирних переговорах. ÷е Ќац≥ональна рада захисту демократ≥њ Ч —или захисту демократ≥њ, ѕарт≥¤ визволенн¤ народу хуту та ‘ронт нац≥онального визволенн¤. ¬важаЇтьс¤, що з початку 1993 р. внасл≥док м≥жетн≥чного насильства загинули понад 200 тис. ос≥б, близько 300 тис. стали б≥женц¤ми та ще понад 600 тис. Ч перем≥щеними особами, при населенн≥ крањни б≥л¤ 8 млн. ¬бивства в б≥льшост≥ випадк≥в зд≥йснювала не арм≥¤ ≥ не три повстанськ≥ угрупованн¤, що борютьс¤ за владу, а неконтрольован≥ групи цив≥льних. ”сього в Ѕурунд≥ Ї близько 20 пол≥тичних та в≥йськових груп. ¬≥йськов≥ угрупованн¤ активно вербували б≥йц≥в серед б≥женц≥в Ч руанд≥йських хуту, а також екстрем≥ст≥в, причетних до геноциду 1994р. ¬ перш≥ м≥с¤ц≥ 1999 р. к≥льк≥сть зас≥док та масових вбивств, скоЇних повстанц¤ми на п≥вдн≥ крањни та на околиц¤х њњ столиц≥ (м≥ста Ѕужумбура) зросла. ” в≥дпов≥дь ур¤дов≥ сили провели низку широкомасштабних протипартизанських операц≥й. 1 липн¤ повстанц≥ актив≥зували своњ д≥њ, зд≥йснивши напад на столицю та вбивши багатьох цив≥льних тутс≥ на њњ околиц¤х. ¬оЇн≥зован≥ формуванн¤ тутс≥ помстилис¤ за це цив≥льному населенню хуту. ” в≥дпов≥дь, ”р¤д зосередив майже 350 тис. цив≥льних хуту в убогих "таборах перегрупуванн¤", внасл≥док чого к≥льк≥сть перем≥щених ос≥б з серпн¤ по грудень зб≥льшилась на 28%. ѕопередн¤ практика використанн¤ таких табор≥в на п≥вноч≥ та сход≥ крањни дозволила захистити населенн¤ в≥д повстанц≥в, але при цьому тис¤ч≥ цив≥льних ос≥б загинули в таборах в≥д хвороб та голоду. Ќа к≥нець 1999 р. в таборах перегрупуванн¤ перебувало приблизно 800 тис. хуту.

√в≥не¤-Ѕ≥сау

¬ √в≥нењ-Ѕ≥сау в червн≥ 1998р. генерал јнсумане ћане вчинив заколот, виступивши з ш≥стьма тис. солдат проти сил, ло¤льних до ѕрезидента ∆оао Ѕернардо ¬≥Їйра. Ѕоњ тривали до липн¤, але не призвели до поваленн¤ ѕрезидента. ¬иведенн¤ сенегальських ≥ гв≥нейських в≥йськ, направлених дл¤ охорони сенегальського кордону та п≥дтримки ѕрезидента, почалос¤ в с≥чн≥ 1999 р., але в≥дбувалос¤ надто пов≥льно, ≥ його темпи не задовольн¤ли хунту. ¬супереч јбуджайськ≥й угод≥, п≥дписан≥й 1 листопада 1998р., в лютому 1999 р. розпочалис¤ боњ, у ¤ких загинули до 100 ос≥б. ”с≥ сторони погодилис¤ на розм≥щенн¤ в≥йськовоњ м≥с≥њ одночасно з виведенн¤м сенегальських ≥ гв≥нейських в≥йськ. ѕ≥сл¤ приведенн¤ до прис¤ги 20 лютого ”р¤ду нац≥ональноњ Їдност≥ на чол≥ з ѕрезидентом ¬≥Їйрою насильство швидко припинилос¤. ќднак, 600 неозброЇних солдат≥в, розм≥щених у √в≥нењ-Ѕ≥сау, не мали повноважень захищати ”р¤д, ≥ 7 травн¤ ѕрезидента було усунено в≥д влади в результат≥ перевороту, очоленого генералом ћане. ѕри населенн≥ б≥л¤ одного м≥льйона ос≥б у 1999 р. сотн≥ людей загинули, тис¤ч≥ залишили своњ дом≥вки. ѕроте, мирн≥ перспективи вигл¤дали обнад≥йливо: в листопад≥ 1999 р. були усп≥шно проведен≥ парламентськ≥ вибори, а в президентських перегонах у с≥чн≥ 2000 р. в боротьб≥ з≥ ставлеником в≥йськових перем≥г  умба ялла.

–уанда

¬ –уанд≥ в 1999 р. не було заф≥ксовано акт≥в значного пол≥тичного насильства завд¤ки ефективним протипартизанським операц≥¤м, проведеним у 1995-1998 рр. на п≥вн≥чному заход≥ крањни, та л≥кв≥дац≥њ тилових баз бойовик≥в, розгорнутих на територ≥њ ƒ–  п≥д час веденн¤ там в≥йни. ™диним значним ≥нцидентом став напад на таб≥р дл¤ перем≥щених ос≥б трупи з ƒ– , що називала себе јрм≥Їю визволенн¤ –уанди, внасл≥док ¤кого загинуло 20 ос≥б.  онфл≥кт м≥ж ”р¤дом –уанди та повстанц¤ми хуту фактично перекинувс¤ на територ≥ю ƒ– , де його учасники п≥дтримали р≥зн≥ сторони в громад¤нськ≥й в≥йн≥ в ц≥й крањн≥. Ќасильство в ƒ–  та мир у –уанд≥ також призвели до поверненн¤ в 1999 р. до –уанди 30 тис. б≥женц≥в, ¤к≥ втекли в≥д геноциду в 1994 р.

—омал≥

ѕ≥вденн≥ райони —омал≥ продовжували потерпати в≥д поширеного там насильства воюючих один з одним польових командир≥в. —итуац≥ю ускладнювала в≥дсутн≥сть пол≥тичного врегулюванн¤ та дом≥нуючоњ в≥йськовоњ сили. Ќасильство та засуха спричинили повномасштабну гуман≥тарну кризу, що вразила б≥л¤ 4,3 млн. ос≥б. ¬≥дсутн≥сть гарант≥й особистоњ безпеки не дозволила м≥жнародним гуман≥тарним орган≥зац≥¤м допомогти приблизно третин≥ з них. ≈р≥трейсько-еф≥опська в≥йна перетнула кордон —омал≥, провокуючи м≥жкланову боротьбу, оск≥льки обидв≥ крањни надавали в≥йськову допомогу ворогуючим сомал≥йським угрупованн¤м в обм≥н на њх п≥дтримку ер≥трейських та еф≥опських повстанц≥в.  р≥м того, еф≥опськ≥ в≥йська брали безпосередню участь у в≥йськових операц≥¤х, внасл≥док ¤ких загинули дес¤тки цив≥льних ос≥б. ” листопад≥ 1999 р. ћ≥жур¤дова адм≥н≥страц≥¤ з питань розвитку схвалила новий мирний план, що мав п≥дсилити позиц≥њ л≥дер≥в, ¤к≥ прагнули мирного врегулюванн¤, й в≥дводив польовим командирам меншу роль, н≥ж це було в минулому. —итуац≥¤ у м≥сцевост¤х —омал≥ленд на п≥вн≥чному сход≥ та ѕунт на п≥вн≥чному заход≥ крањни (обидва утворенн¤ фактично ≥снували самост≥йно, але не були визнаними м≥жнародною сп≥льнотою державами), була в≥дносно мирною ≥ стаб≥льною.

—удан

„ерез 11 рок≥в миру п≥сл¤ зак≥нченн¤ громад¤нськоњ в≥йни 1956-1972 рр., у 1983 р. почалас¤ нова громад¤нська в≥йна м≥ж ”р¤дом —удану та —уданським народно-визвольним рухом/арм≥Їю, коли п≥вдень виступив проти запровадженн¤ шар≥ату та вимагав б≥льшоњ автоном≥њ. ќбидв≥ сторони, й особливо ур¤дова, вдавалис¤ до тактики випаленоњ земл≥. ¬ 1991р. р≥зн≥ групи —уданського народно-визвольного руху почали воювати м≥ж собою. « 1983 р. внасл≥док насильства, голоду та хвороб загинули не менше 1,9 млн. ос≥б, ще 4,5 млн. були перем≥щен≥. Ќа п≥вдн≥ крањни багато людей вр¤тувалис¤ завд¤ки операц≥њ, ¤ку зд≥йснювали з територ≥њ  ен≥њ допом≥жн≥ сили ќќЌ. ¬ 1999 р. ”р¤д та повстанц≥ дек≥лька раз≥в оголошували й порушували перемир'¤, ¤к≥ повинн≥ були полегшити доставку гуман≥тарноњ допомоги. ¬ серпн≥ ѕрезидент ќмар √ассан јль-Ѕашир погодивс¤ з мирною ≥н≥ц≥ативою, п≥дтриманою ™гиптом та Ћ≥в≥Їю, але ƒжон √аранг в≥дхилив њњ, в≥ддавши перевагу ≥н≥ц≥атив≥ ёјќ, з ¤кою пот≥м погодивс¤ й јль-Ѕашир. ” листопад≥ —получен≥ Ўтати ухвалили суперечливе р≥шенн¤ надавати нев≥йськову допомогу безпосередньо в п≥вденний —удан, оминаючи хартумський ур¤д, звинувачений ур¤дом —Ўј в п≥дтримц≥ тероризму. ”р¤д —удану та ≥нш≥ попередили, що ц≥ д≥њ руйнують мотиви мирних ≥н≥ц≥атив —уданського народно-визвольного руху. ” грудн≥ —удан та ”ганда домовилис¤ в≥дновити дипломатичн≥ стосунки та пооб≥ц¤ли припинити наданн¤ притулку повстанц¤м, ¤к≥ виступають проти ≥ншоњ сторони. ƒжон √аранг за¤вив, що це не вплине на його партизанськ≥ акц≥њ, оск≥льки в≥н не маЇ баз в ”ганд≥. Ќаприк≥нц≥ 1999 р. ѕрезидент јль-Ѕашир оголосив надзвичайний стан ≥ розпустив ѕарламент, що змусило л≥дер≥в п≥вн≥чноњ опозиц≥њ попередити про можлив≥сть в≥дновленн¤ насильницьких д≥й.

 олумб≥¤

” 1999 р. здавалос¤, що довготривалий конфл≥кт ур¤ду  олумб≥њ з близько 20 тис. партизан л≥воњ ор≥Їнтац≥њ буде неможливо розв'¤зати, незважаючи нав≥ть на значн≥ обс¤ги в≥йськовоњ допомоги ($300 млн.), наданоњ ур¤дов≥ прот¤гом року —полученими Ўтатами. ѕовстанц≥ отримують кошти дл¤ в≥йськових д≥й, головним чином, за рахунок незаконного об≥гу наркотик≥в. ѕ≥дтримка колумб≥йського ур¤ду з боку —Ўј по¤снюЇтьс¤ њх прагненн¤м перемоги ур¤ду у "в≥йн≥ з наркотиками". ћарксистськ≥ –еволюц≥йн≥ збройн≥ сили  олумб≥њ мають майже 15 тис. б≥йц≥в ≥ ось уже 40 рок≥в намагаютьс¤ повалити ур¤д. ” ц≥й боротьб≥ загинуло б≥л¤ 35 тис. ос≥б, к≥льк≥сть перем≥щених ос≥б с¤гнула м≥льйона. ѕрав≥ "ескадрони смерт≥" чисельн≥стю приблизно 5 тис. ос≥б, об'Їднан≥ в так званий —оюз самооборони  олумб≥њ та ф≥нансован≥ наркод≥лками, землевласниками й г≥рничовидобувними компан≥¤ми, ведуть протиповстанськ≥ операц≥њ, ¤к≥ повторюють тактику партизан. ™ в≥домост≥, що ћарксистськ≥ –еволюц≥йн≥ збройн≥ сили  олумб≥њ мають зв'¤зки з окремими колумб≥йськими в≥йськовими. ѕрезидент зробив ставку на мирн≥ переговори, ¤к≥ почалис¤ в с≥чн≥ 1999 р. ’оча ћарксистськ≥ –еволюц≥йн≥ збройн≥ сили  олумб≥њ п≥шли на переговори з ”р¤дом, вони продовжували вести наступальн≥ д≥њ, очевидно бажаючи зм≥цнити своњ позиц≥њ на переговорах. Ќа тл≥ бойових д≥й ”р¤д наприк≥нц≥ 1999р. пов≥домив про переговори з ≥ншим найб≥льшим партизанським угрупованн¤м Ч Ќац≥онально-визвольною арм≥Їю. ќск≥льки ур¤д втрачав територ≥ю в боротьб≥ з партизанами та виробниками коки, —Ўј об≥ц¤ли нову в≥йськову допомогу.

ѕеру

19-р≥чна боротьба перуансього ур¤ду проти партизан маоњстського руху "—¤ючий шл¤х" призвела до загибел≥ б≥льш н≥ж 30 тис. ос≥б. ѕ≥сл¤ захопленн¤ в 1992 р. л≥дера повстанц≥в јб≥маел¤ √усмана к≥льк≥сть жертв скоротилась до к≥лькох сотень на р≥к. ” липн≥ 1999 р. ”р¤д завдав нового т¤жкого удару, коли ур¤дов≥ сили захопили нового л≥дера "—¤ючого шл¤ху" ќскара –ам≥реса ƒуранда.  ≥льк≥сть повстанських бойовик≥в оц≥нюЇтьс¤ менш н≥ж в одну тис. б≥йц≥в, тод≥ ¤к на початку 1990-х рок≥в њх було 10 тис.

јфган≥стан

јфган≥стан перебуваЇ у вир≥ насильства з моменту перевороту 1978 р. ѕрот¤гом усього 1999 р. тривали безперервн≥ наступальн≥ та контрнаступальн≥ операц≥њ. —утички м≥ж б≥льш≥стю нин≥шн≥х учасник≥в конфл≥кту розпочалис¤ п≥сл¤ того, ¤к у 1992 р. впав прорад¤нський режим. ” 1994 р. з'¤вивс¤ рух "“ал≥бан", ¤кий контролював столицю крањни  абул та 80-90% територ≥њ. …ого ур¤д ≥менував себе ≤сламським ≈м≥ратом јфган≥стану, але в≥н не був визнаний ќќЌ. ѕроти нього д≥¤в ќб'Їднаний ≥сламський фронт пор¤тунку јфган≥стану, в≥домий також п≥д назвою ѕ≥вн≥чного јль¤нсу. "“ал≥бан" мав 45-50 тис. б≥йц≥в, ≥з них близько восьми тис. Ч добровольц≥ з ѕакистану та арабських крањн. ¬≥н користувавс¤ п≥дтримкою ѕакистану, —ауд≥вськоњ јрав≥њ та ќб'Їднаних јрабських ≈м≥рат≥в. ѕ≥вн≥чний јль¤нс маЇ в≥д семи до 15 тис. б≥йц≥в ≥ спираЇтьс¤ на п≥дтримку ≤рану, “аджикистану та ”збекистану¹⁸⁷.

—под≥ванн¤ на мирне врегулюванн¤ виникло, коли "“ал≥бан" та ѕ≥вн≥чний јль¤нс 15 березн¤ провели переговори в јшгабат≥, “уркменистан. ¬они погодилис¤ на припиненн¤ вогню та розпод≥л влади, але пот≥м сторони вдалис¤ до взаЇмних звинувачень, ≥ в кв≥тн≥-травн≥ точилис¤ безперервн≥ боњ. ” липн≥ в≥дновились переговори п≥д патронатом ≥ноземних дипломат≥в, але "“ал≥бан" в≥дмовивс¤ припинити бойов≥ д≥њ ≥ 28 липн¤ розпочав жорстокий наступ силами 10-15 тис. б≥йц≥в, захопивши значну територ≥ю. ѕ≥вн≥чний јль¤нс пров≥в контрнаступ ≥ швидко в≥дновив контроль над втраченими територ≥¤ми. ѕов≥домл¤лос¤, що за два тижн≥ боњв загинули близько 1,2 тис. во¤к≥в "“ал≥бану", 600 б≥йц≥в ѕ≥вн≥чний јль¤нс та до тис¤ч≥ цив≥льних. ѕонад 100 тис. ос≥б залишили своњ дом≥вки. ќкрем≥ сутички тривали до к≥нц¤ року.

ќќЌ та група "ш≥сть плюс два" з серпн¤ до к≥нц¤ жовтн¤ наполегливо, але безрезультатно домагались миру.

ѕод≥њ, повТ¤зан≥ з антитерористичною операц≥Їю —Ўј 2001 р., призвели до усуненн¤ тал≥б≥в в≥д влади, припиненн¤ кровопролитт¤ та започаткуванн¤ нового пер≥оду в ≥стор≥њ јфган≥стану.

јссам, ≤нд≥¤

¬ ≤нд≥њ сепаратисти з ќб'Їднаного визвольного фронту јссама та Ќац≥онально-демократичного фронту Ѕодо продовжували бойов≥ д≥њ проти ур¤дових в≥йськ та пол≥ц≥њ у п≥вн≥чно-сх≥дному штат≥ јссам. Ѕойовики п≥дтримували зв'¤зки з пакистанською об'Їднаною розв≥дслужбою, але Ѕутан змусив повстанц≥в залишити прикордонн≥ табори на його територ≥њ. ѕерспективи щодо розв'¤занн¤ конфл≥кту Ї песим≥стичними, внасл≥док чого ур¤д ≤нд≥њ може бути змушений укласти угоду з фронтами јссама, Ѕодо та к≥лькома ≥ншими повстанськими угрупованн¤ми, ¤к≥ виступають проти ур¤ду, а подекуди воюють ≥ м≥ж собою.

 ашм≥р, ≤нд≥¤

¬ ≥нд≥йському штат≥ ƒжамму ≥  ашм≥р окрем≥ угрупованн¤ майже 10 рок≥в ведуть партизанськ≥ д≥њ, внасл≥док ¤ких загинули в≥д 24 до 40 тис. ос≥б ≥ ще понад 300 тис. залишили своњ дом≥вки. ƒе¤к≥ з цих угруповань виступають за незалежну державу, ≥нш≥ прагнуть приЇднанн¤ до ѕакистану. Ќам≥ри останн≥х т≥сно пов'¤зан≥ з прикордонною ≥ндо-пакистанською в≥йною, що засв≥дчили боњ поблизу  арг≥ла в 1999 р. ’оча повстанн¤ почалос¤ на м≥сцевому ірунт≥, ѕакистан зараз ф≥нансуЇ та навчаЇ принаймн≥ три групи бойовик≥в, ¤к≥ д≥ють у  ашм≥рськ≥й долин≥. ≤нд≥¤ стверджуЇ, що на њњ територ≥њ д≥ють майже 3,5 тис. повстанц≥в. ”р¤д опираЇтьс¤ на 125-тис¤чн≥ нап≥вв≥йськов≥ та пол≥цейськ≥ сили, а 200-тис¤чне в≥йськове угрупованн¤, розташоване в цьому рег≥он≥, призначене, головним чином, захищати в≥д нападу з боку ѕакистану. ≤нших ознак пол≥тичного розв'¤занн¤ конфл≥кту, кр≥м припиненн¤ вогню, оголошеного ‘ронтом визволенн¤ ƒжамму ≥  ашм≥ру ще у 1994р., немаЇ.

јчех, ≤ндонез≥¤

"ќсоблива територ≥¤" јчех на п≥вноч≥ ≥ндонез≥йського острова —уматра отримала широку автоном≥ю у 1959 р. –ух за в≥льний јчех веде боротьбу за незалежну ≥сламську державу з 1976р. ¬ 1989-98рр. ”р¤д ≤ндонез≥њ запровадив там в≥йськовий стан, а арм≥¤ намагалась придушити рух. 4 листопада 1999 р. ѕрезидент јбдуррахман ¬аг≥д запропонував населенню јчеху в червн≥ 2000 р. провести референдум щодо ступен¤ контролю центрального ур¤ду над територ≥Їю. ¬≥н пооб≥ц¤в вивести збройн≥ сили, причетн≥ до минулих зловживань, ≥ залишити пров≥нц≥њ 75% надходжень в≥д експлуатац≥њ њњ багатих природних ресурс≥в. ѕ≥зн≥ше в≥н виступав з дещо в≥дм≥нними за¤вами, що викликало сумн≥ви стосовно його справжн≥х нам≥р≥в. ÷≥ за¤ви призвели до масових демонстрац≥й за повну незалежн≥сть, але ≥ндонез≥йськ≥ в≥йськов≥ напол¤гали, що територ≥¤ залишитьс¤ в склад≥ ≤ндонез≥њ, а ѕрезидент ¬аг≥д виключив можлив≥сть незалежност≥. Ќаприк≥нц≥ листопада 1999 р. в јчех прибули 900 пол≥цейських ≥з п≥дрозд≥л≥в дл¤ боротьби з заворушниками з метою придушенн¤ народного повстанн¤.  ≥льк≥сть жертв нових акт≥в насильства с¤гнула к≥лькох сотень, перем≥щених ос≥б Ч близько 150 тис., при населенн≥ приблизно 3,75 млн.

ћ'¤нма

Ќац≥ональний союз  арену, розташований уздовж сх≥дного кордону ћ'¤нми (колишньоњ Ѕ≥рми), прот¤гом 40 рок≥в боретьс¤ за незалежн≥сть своЇњ держави. ÷е Їдине в крањн≥ велике озброЇне угрупованн¤ на етн≥чн≥й основ≥, ¤ке не п≥дписало угоду про припиненн¤ вогню з правл¤чою в≥йськовою хунтою. ” лютому 1999 р., п≥д час сухого сезону, ур¤дов≥ в≥йська провели наступальну операц≥ю, внасл≥док ¤коњ, за твердженн¤ми  Ќ÷, загинули тис¤ч≥ цив≥льних, а 300 тис. ос≥б залишили своњ дом≥вки. “айська арм≥¤ вжила заход≥в безпеки на кордон≥ з ћ'¤нмою, оск≥льки повстанц≥ використовували табори каренських б≥женц≥в у “ањланд≥ ¤к тилов≥ бази.  ћѕ п≥сл¤ 1995 р. зазнав в≥йськових невдач. —ьогодн≥, за оц≥нками, в≥н маЇ менше шести тис. б≥йц≥в. ™ дан≥, що окрем≥ групи в склад≥  ћѕ виступають за перемир'¤ з ур¤дом, а тайськ≥ в≥йськов≥ тиснуть на непримиренних, вимагаючи припиненн¤ в≥йськових д≥й.

‘≥л≥пп≥ни

¬ березн≥ 1999р. ѕрезидент ‘≥л≥пп≥н ’осе ≈страда перервав тривал≥ переговори ур¤ду з Ќовою народною арм≥Їю п≥сл¤ того, ¤к њњ б≥йц≥ захопили к≥лькох пол≥цейських ≥ в≥йськових. Ќародна п≥дтримка N–ј, ¤ка об≥ц¤ла краще житт¤, з≥йшла нан≥вець п≥сл¤ зак≥нченн¤ холодноњ в≥йни та поступового зменшенн¤ б≥дност≥ на ‘≥л≥пп≥нах. ѕ≥дтримка повстанц≥в знов зросла в 1999 р., оск≥льки здобутки в економ≥ц≥ не виправдали спод≥вань. —ьогодн≥ чисельн≥сть N–ј Ч угрупованн¤ з 30-р≥чною ≥стор≥Їю Ч Ї набагато меншою в≥д максимального р≥вн¤ в 25 тис., заф≥ксованого в середин≥ 1980-х рок≥в, ≥ становить близько восьми тис. ос≥б, ¤к≥ мають на озброЇнн≥ лише ш≥сть тис. одиниць стр≥лецькоњ зброњ. ѕро це пов≥домив командувач збройними силами генерал јнхело –еЇс. ѕ≥сл¤ остаточного зриву переговор≥в у травн≥ незначн≥ сутички в≥дбувалис¤ до к≥нц¤ року.

Ўр≥-Ћанка

"“игри визволенн¤ “ам≥л ≈ламу" ведуть боротьбу за незалежну там≥льську державу на п≥вн≥чному сход≥ остр≥вноњ держави Ўр≥-Ћанка з середини 1970-х рок≥в. —правжн¤ громад¤нська в≥йна спалахнула в 1983р. ¬ конфл≥кт≥ загинуло не менше 53 тис. ос≥б. Ѕуло вбито 14 355 њхн≥х б≥йц≥в, у тому числ≥ 9558 Ч п≥д час ур¤довоњ операц≥њ в травн≥ 1997 р. - грудн≥ 1998 р., прот¤гом першого терм≥ну правл≥нн¤ ѕрезидента „андр≥ка  умаратунга, переобраного в грудн≥ 1999 р. ѕрот¤гом того ж пер≥оду загинули 3,5 тис. солдат≥в ур¤дових сил. ѕ≥сл¤ того сепаратисти значно п≥двищили своњ бойов≥ можливост≥, придбавши зен≥тно-ракетн≥ комплекси, реактивн≥ системи залпового вогню, артилер≥ю та протитанков≥ керован≥ ракети. Ќаступальн≥ операц≥њ ур¤дових в≥йськ прот¤гом перших 10 м≥с¤ц≥в 1999р. призвели до загибел≥ сотень ос≥б, але мало зм≥нили ситуац≥ю. ¬насл≥док неспод≥ваного наступу "“игри" в листопад≥-грудн≥ вибили ур¤дов≥ в≥йська з њхн≥х позиц≥й на п≥востров≥ ƒжафна та в район≥ ¬анн≥. ƒо к≥нц¤ грудн¤ повстанц≥ в≥двоювали близько тис¤ч≥ кв. км. територ≥њ, захопленоњ ур¤довими силами у важких бо¤х 1995-1997 рр. ѕ≥д час боњв загинуло чимало цив≥льних, тис¤ч≥ були змушен≥ покинути своњ дом≥вки. ”р¤д визнав втрату 300 в≥йськових Ч загиблими або такими, що пропали безв≥сти. Ќаприк≥нц≥ року тривали боњ за "Ўл¤х слон≥в" з метою контролю над п≥востровом ƒжафна.

„ечн¤, –ос≥¤

¬≥йна в рос≥йськ≥й „еченськ≥й –еспубл≥ц≥ м≥ж ‘едеральним ур¤дом та повсталими сепаратистами стала одним з найб≥льш гучних випадк≥в "невтручанн¤" в 1999 р. ¬ серпн≥ ≥сламськ≥ бойовики з „ечн≥ зайн¤ли к≥лька населених пункт≥в у сус≥дн≥й –еспубл≥ц≥ ƒагестан. ÷¤ акц≥¤, разом з чотирма терактами в –ос≥њ, коли в≥д вибух≥в загинули сотн≥ людей (в≥дпов≥дальн≥сть за них ур¤д покладаЇ на чеченських терорист≥в), спровокувала жорстку в≥йськову реакц≥ю ћоскви. ¬≥йська вибили бойовик≥в ≥з ƒагестану ≥, пересл≥дуючи њх, вторгайс¤ до „ечн≥, аби знищити њх та в≥дновити контроль над –еспубл≥кою й усунути чеченський ур¤д, ¤кий керував –еспубл≥кою з чеченськоњ в≥йни 1994-1996 рр. «аймаючи п≥вн≥чн≥ райони „ечн≥, в≥йська не зустр≥чали серйозного опору, але в≥н значно зростав по м≥р≥ наближенн¤ до столиц≥ Ч √розного, ¤кий став ареною запеклоњ та тривалоњ битви.

«а даними начальника √енерального штабу, –ос≥¤ у 1999 р. мала в „ечн≥ б≥льш ¤к 90-тис¤чне в≥йсько. «а оц≥нками рос≥йськоњ сторони, йому протисто¤ли 12-15 тис. чеченських б≥йц≥в. Ќе бажаючи втрачати в ближн≥х бо¤х тис¤ч≥ солдат, ¤к це трапилос¤ п≥д час в≥йни 1994-1996 рр., рос≥йськ≥ в≥йськов≥ к≥лька тижн≥в обстр≥лювали √розний з використанн¤м артилер≥њ та ав≥ац≥њ перед наступом на легкоозброЇн≥, але м≥цно укр≥плен≥ повстанськ≥ формуванн¤. «ах≥дн≥ пол≥тики та м≥жнародн≥ правозахисн≥ орган≥зац≥њ р≥зко критикували ”р¤д за нехтуванн¤ житт¤м цив≥льних ≥ "нерозб≥рлив≥сть" рос≥йськоњ тактики. –ос≥¤ наголошувала, що вона не вбиваЇ цив≥льних ос≥б, ≥ не зм≥нила своЇњ стратег≥њ. Ќа початку лютого 2000 р. федеральн≥ в≥йська захопили √розний, ≥ в≥йна перейшла в тривалу протипартизанську фазу.

ћайже 200 тис. ос≥б ≥з 350-тис¤чного населенн¤ „ечн≥ покинули своњ дом≥вки й перебралис¤ до ≤нгушет≥њ. Ќезначна частка з них повернулась до територ≥й, контрольованих рос≥¤нами.  ≥льк≥сть жертв серед рос≥йських в≥йськових приховували в≥д громадськост≥ з внутр≥шньопол≥тичних м≥ркувань. ћ≥н≥стерство оборони –ос≥њ подавало сумарн≥ втрати в≥йськових та сил ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ у к≥лькост≥ 1173 загиблих, 3487 поранених та 53 ос≥б, що пропали безв≥сти в ƒагестан≥ й „ечн≥ з серпн¤ до к≥нц¤ с≥чн¤ 2000 р. Ќезалежна опозиц≥йна орган≥зац≥¤ Ч —п≥лка солдатських матер≥в Ч оц≥нювала к≥льк≥сть загиблих солдат у три тис. ƒан≥ про втрати чеченц≥в, ¤к≥ воювали на боц≥ рос≥¤н, в≥дсутн≥, але њх к≥льк≥сть, очевидно, перевищуЇ втрати регул¤рноњ арм≥њ. ѕовстанц≥ не оприлюднювали дан≥ про своњ втрати, але ћ≥н≥стерство оборони –ос≥њ пов≥домл¤ло про понад 10 тис. вбитих бойовик≥в на к≥нець с≥чн¤ 2000 р.

≤ран

” 1999 р. жевр≥в конфл≥кт м≥ж ур¤дом ≤рану та повстанц¤ми ћ ќ. ѕовстанц≥ базуютьс¤ в ≤раку, ≥ њх присутн≥сть там з 1986 р. Ї серйозною перешкодою у дипломатичних стосунках двох держав.

ѕрот¤гом року акти насильства мали форму блискавичних вилазок ћ ќ з‑за кордону проти ур¤дових сил безпеки. ≤рак та ћ ќ стверджують, що ≤ран регул¤рно завдаЇ таЇмних удар≥в по базах ћ ќ в ≤раку. ”р¤д ≤рану спростовуЇ ц≥ звинуваченн¤ й за¤вл¤Ї, що ћ ќ брала участь у студентських заворушенн¤х у липн≥ 1999 р., найпотужн≥ших п≥сл¤ ≤сламськоњ революц≥њ 1979 р. ќднак ц¤ за¤ва не було п≥дтверджена доказами.

≤зрањль

≤зрањль залишаЇтьс¤ вт¤гнутим у з≥ткненн¤ з угрупованн¤ми, що не вход¤ть до складу ќрган≥зац≥њ визволенн¤ ѕалестини (ќ¬ѕ): "’амас", "’езболла" та "јмаль". « останн≥ми двома угрупованн¤ми точитьс¤ боротьба за контроль над зоною безпеки в п≥вденному Ћ≥ван≥, окупованою ≤зрањлем у 1985 р. ”р¤д ™гуда Ѕарака оголосив про св≥й нам≥р вивести в≥йська з Ћ≥вану до середини 2000 р. ÷ей крок п≥дтримуЇ б≥льш≥сть ≥зрањльт¤н, оск≥льки в ц≥й зон≥ пост≥йно гинуть ≥зрањльськ≥ солдати, п≥сл¤ чого ≤зрањль завдаЇ удар≥в по партизанських базах. ¬иведенн¤ в≥йськ з Ћ≥вану Ї головною вимогою угрупованн¤ "’езболла". Ќай≥стотн≥шим кроком у напр¤м≥ миру став початок ≥зрањльсько-с≥р≥йських переговор≥в у грудн≥ 1999 р. ”р¤д —ир≥њ довго займав жорстку позиц≥ю стосовно ≤зрањлю; в≥н також впливаЇ на ситуац≥ю в Ћ≥ван≥. ѕрорив в арабо-≥зрањльських в≥дносинах був би можливим, ¤кби —ир≥¤ гарантувала ≤зрањлю недопущенн¤ рейд≥в бойовик≥в, ¤к≥ базуютьс¤ в Ћ≥ван≥, на територ≥ю ≤зрањлю в обм≥н на зв≥льненн¤ ним √оланських висот, захоплених у —ир≥њ у 1967 р. ≤зрањль п≥дтримував добр≥ стосунки з …ордан≥Їю п≥сл¤ успадкуванн¤ престолу јбдуллою II п≥сл¤ смерт≥ його батька, корол¤ √уссейна, в лютому 1999 р. ¬≥дносини ≥зрањльського ур¤ду з палестинською адм≥н≥страц≥Їю до останнього часу залишались напруженими, але мирними.

“уреччина

√оловною под≥Їю у 15-р≥чному протисто¤нн≥ ур¤ду “уреччини та  урдською роб≥тничою парт≥Їю (–  ) стало захопленн¤ в лютому 1999 р. та наступний суд над л≥дером –   јбдуллою ќджаланом. ” травн≥ його визнали винним у державн≥й зрад≥, в червн≥ Ч засудили до страти. ћ≥жнародна сп≥льнота засудила цей вирок, ≥ в 1999 р. його не було виконано. ѕ≥д час судового процесу ќджалан неспод≥вано в≥ддав –   наказ скласти зброю та перейти до мирних пол≥тичних д≥й. ’оча турецьк≥ в≥йськов≥ операц≥њ тривали, частина курдських бойовик≥в здалась, ≥нш≥ готували нових б≥йц≥в. ”р¤д залишавс¤ непохитним у питанн≥ курдськоњ автоном≥њ ≥ заарештовував бойовик≥в, ¤к≥ в≥дмовились в≥д боротьби. ” зв'¤зку з розчаруванн¤м в лавах –   в листопад≥ з'¤вилис¤ пов≥домленн¤ про розкол у ц≥й монол≥тн≥й орган≥зац≥њ. „исельн≥сть повстанц≥в у межах “уреччини оц≥нювалас¤ в тис¤чу ос≥б, тод≥ ¤к њх максимальна к≥льк≥сть у 1992 р. становила 10 тис., не рахуючи тих, хто знаходивс¤ за кордоном. «а межами крањни бойовики втратили важлив≥ бази в ≤ран≥, ≤раку та —ир≥њ. « ≥ншого боку, орган≥зац≥¤ отримала додаткову п≥дтримку в певних Ївропейських пол≥тичних колах. ¬важаЇтьс¤, що в конфл≥кт≥ загинули близько 30 тис. ос≥б.

IV. ¬»—Ќќ¬ »

” вступ≥ до цього розд≥лу викладено п≥дходи до крупних збройних конфл≥кт≥в 1999 р., виход¤чи з њх к≥лькост≥, ≥нтенсивност≥, географ≥чного розпод≥лу та виду боротьби. јнал≥з конфл≥кт≥в показуЇ, що вони Ї надто р≥зними дл¤ визначенн¤ типовоњ схеми, але разом з тим њм властив≥ де¤к≥ сп≥льн≥ риси. ÷≥ риси дозвол¤ють виокремити питанн¤, що заслуговують на подальш≥ досл≥дженн¤ та увагу пол≥тик≥в.

1. „асто зазначаЇтьс¤, що переважна б≥льш≥сть сучасних крупних збройних конфл≥кт≥в обмежуютьс¤ кордонами одн≥Їњ держави. —ьогодн≥ небагато ур¤д≥в ви¤вл¤ють зац≥кавлен≥сть у зм≥н≥ кордон≥в ≥нших держав. ¬ оц≥нках причин цього ¤вища думки науковц≥в реал≥стичного та л≥берального напр¤м≥в ≥стотно в≥др≥зн¤ютьс¤. –еал≥сти п≥дкреслюють, що сильн≥ш≥ держави зац≥кавлен≥ в п≥дтриманн≥ м≥жнародного статус-кво та мають в≥дпов≥дн≥ засоби дл¤ реал≥зац≥њ своЇњ зац≥кавленост≥. —лабш≥ держави не мають можливостей дл¤ зм≥ни державних кордон≥в (нав≥ть ¤кщо це в≥дпов≥даЇ њхн≥м ≥нтересам).  р≥м того, слабш≥ держави не здатн≥ контролювати нав≥ть власну територ≥ю, що створюЇ передумови дл¤ виникненн¤ та ≥снуванн¤ озброЇноњ опозиц≥њ.

« ≥ншого боку, л≥берали наголошують на юридичних та економ≥чних зм≥нах. ¬они стверджують, що ур¤ди не ви¤вл¤ють нам≥р≥в зм≥нювати державн≥ кордони тому, що юридична заборона таких д≥й закладена в систем≥ м≥жнародних в≥дносин через ≥нституц≥онал≥зац≥ю механ≥зм≥в розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в.  р≥м того, безпосереднЇ волод≥нн¤ сировиною вже не Ї передумовою економ≥чного зиску. ¬ епоху телекомун≥кац≥й та здешевленн¤ перевезень економ≥чна вигода створюЇтьс¤ завд¤ки сп≥вроб≥тництву, а не завоюванню.

2. Ѕ≥льш≥сть крупних збройних конфл≥кт≥в, зареЇстрованих, наприклад, у 1999 р., були тривалими (17 з них продовжувалис¤ щонайменше в≥с≥м рок≥в) або поновилис¤ (чотири конфл≥кти). ≤сторичний досв≥д св≥дчить, що в м≥жетн≥чних конфл≥ктах остаточна перемога одн≥Їњ ≥з стор≥н част≥ше призводила до тривалого миру, н≥ж врегулюванн¤ шл¤хом переговор≥в, хоч ц¤ теза потребуЇ подальшого досл≥дженн¤. (≈тн≥чна складова присутн¤ в б≥льшост≥ крупних збройних конфл≥кт≥в 1999 р.) ¬т≥м, у б≥льшост≥ конфл≥кт≥в чисто в≥йськове розв'¤занн¤ неможливе, оск≥льки жодна з воюючих стор≥н не спроможна знищити противника або ≥нш≥ сторони. ƒос¤гненн¤ перемоги шл¤хом ф≥зичного винищенн¤ ще б≥льше ускладнюЇтьс¤, ¤кщо одна ≥з стор≥н вдаЇтьс¤ до тактики партизанських д≥й. ” так≥й ситуац≥њ сторони можуть або намагатись зм≥цнити своњ позиц≥њ за рахунок аль¤нсу з≥ сторонн≥ми силами, або знайти р≥шенн¤ шл¤хом переговор≥в. „асто вони робл¤ть ≥ перше, ≥ друге. ” переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в сторонн≥ союзники або не хочуть, або не можуть надати зац≥кавлен≥й сторон≥ допомогу в обс¤з≥, достатньому дл¤ перемоги. ¬ таких випадках конфл≥кт зат¤гуЇтьс¤, ¤кщо сторони в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д переговор≥в або ведуть переговори, але не можуть дос¤гти взаЇмоприйн¤тноњ угоди.

3. ¬≥йськове втручанн¤ з-за кордону було властиве лише дл¤ п'¤ти ≥з 27 конфл≥кт≥в, що мали м≥сце в 1999 р., хоча тривал≥сть багатьох конфл≥кт≥в вказуЇ на "попит" такого втручанн¤, коли воююч≥ сторони шукають п≥дтримки ззовн≥. ™ низка причин, що обмежують зовн≥шнЇ в≥йськове втручанн¤: ≥снуюч≥ норми, м≥ркуванн¤ державного кер≥вництва, що втрати переважать вигоди, а також брак ресурс≥в у тих випадках, коли, на думку окремих крањн, вигоди переважили б втрати. «овн≥шнЇ в≥йськове втручанн¤ без пр¤моњ згоди –ади Ѕезпеки ќќЌ, ¤скравим прикладом ¤кого в 1999 р. були под≥њ в  осово, викликаЇ занепокоЇнн¤ у розмиванн≥ норм невтручанн¤ та п≥двалин м≥жнародноњ стаб≥льност≥. ѕод≥бним чином, гуман≥тарне втручанн¤, обірунтоване тим, що державний суверен≥тет н≥бито Ї вторинним, пор≥вн¤но з тим, ¤к ур¤д ставитьс¤ до своњх громад¤н, викликало побоюванн¤ слабк≥ших держав у тому, що вони стають дедал≥ менш захищеними перед загрозою вторгненн¤. ѓх стурбован≥сть заслуговуЇ на серйозну увагу, але на¤вн≥ дан≥ св≥дчать, що зовн≥шнЇ в≥йськове втручанн¤ залишаЇтьс¤ вин¤тком, а не правилом. ” трьох з п'¤ти випадк≥в у 1999р. Ч —–ё ( осово), ≤ндонез≥¤ (—х≥дний “≥мор) та —ьЇрра-Ћеоне Ч багатонац≥ональн≥ коал≥ц≥њ були санкц≥онован≥ рег≥ональним органом або ќќЌ. Ћише в –еспубл≥ц≥  онго та ƒ–  зовн≥шнЇ в≥йськове втручанн¤ було абсолютно несанкц≥онованим.

 оротше кажучи, держави та недержавн≥ утворенн¤, ¤ких торкаЇтьс¤ виникненн¤ насильницьких конфл≥кт≥в, зустр≥чаютьс¤ з дилемою: тривал≥ внутр≥шн≥ конфл≥кти або пост≥йне виникненн¤ нових конфл≥кт≥в (ш≥сть конфл≥кт≥в, заф≥ксованих у 1999 р., тривають не б≥льше двох рок≥в), пов'¤зане з њх ц≥лком виправданим небажанн¤м в≥йськового втручанн¤. ¬ окремих випадках в≥йськове втручанн¤ ззовн≥ Ї обірунтованим. ” таких випадках зовн≥шн≥ сили можуть мати на мет≥ р≥зн≥ ц≥л≥: недопущенн¤ поширенн¤ конфл≥кту, допомога одн≥й ≥з стор≥н, створенн¤ патовоњ ситуац≥њ ¤к зас≥б п≥дштовхнути сторони до переговор≥в та (або) м≥н≥м≥зац≥¤ гуман≥тарних втрат. „асто вони пересл≥дують к≥лька ц≥лей одночасно, ч≥тко не розр≥зн¤ючи њх. ¬≥д цього можуть постраждати ≥ пол≥тичний курс, ≥ люди.

Ќев≥йськов≥ засоби розв'¤занн¤ конфл≥кту завжди кращ≥ за в≥йськов≥. ¬они дозвол¤ють розв'¤зати глибинн≥ причини конфл≥кту, ¤к би не було важко дос¤гти узгодженого, довгострокового компром≥су. «азвичай, вони пов'¤зан≥ з меншими ф≥нансовими та людськими втратами, хоч Ї ≥ наочн≥ вин¤тки. ¬ багатьох випадках сторонн≥ сили готов≥ розгл¤дати лише заходи нев≥йськового характеру. “им не менш, Ї випадки, коли в≥йськов≥ заходи Ч це Їдина реальна можлив≥сть.  оли можливост≥ дипломатичних зусиль ≥ санкц≥й вичерпано, а конфл≥кт залишаЇтьс¤ нерозв'¤заним або загроза м≥жнародн≥й безпец≥ Ч реальною, необх≥дно розгл¤нути можлив≥сть використанн¤ м≥жнародних в≥йськових сил. ” конфл≥ктах, пов'¤заних ≥з геноцидом, етн≥чними чистками або масовим порушенн¤м прав людини, р≥шенн¤ про використанн¤ чи невикористанн¤ сили необх≥дно приймати без звол≥канн¤.

≤деальний шл¤х подоланн¤ конфл≥кт≥в пол¤гаЇ у недопущенн≥ насильства, або, ¤кщо в них уже вт¤гнут≥ збройн≥ сили, в унеможливленн≥ њх переростанн¤ в крупний збройний конфл≥кт. јнал≥з крупних збройних конфл≥кт≥в на приклад≥ тих, що мали м≥сце в 1999 р., св≥дчить, що ≥снують чимал≥ резерви вдосконаленн¤ ¤к д≥й у в≥дпов≥дь, так ≥ попереджувальних д≥й.