јндрущакевич ќльга, експерт з пол≥толог≥њ

експерт курсу

«вичайно, вс≥ под≥њ та прогнозуванн¤ њх розвитку потр≥бно розгл¤дати через призму под≥й 11 вересн¤ цього року. якщо до ц≥Їњ визначальноњ дати ( в повному розум≥нн≥ цього слова ) можна було лише намагатис¤ у¤вити чи розрахувати подальшу схему розвитку, то 11.09.2001 стало початком к≥нц¤.
¬с≥ акценти набули значних зм≥н: де¤к≥ набули б≥льш ¤скраво вираженого характеру, де¤к≥ абсолютно зм≥нилис¤, подекуди в протилежну ≥ зовс≥м неоч≥кувану сторону.
«вичайно, найважлив≥шиий вектор - це —’≤ƒ-«ј’≤ƒ. Ќавколо ц≥Їњ площини ≥ в≥дбуваютьс¤ найзначн≥ш≥ под≥њ.
—початку розгл¤немо позиц≥ю —Ўј.
—получен≥ Ўтати перш за все прагнуть в≥дновити порушений баланс, за умов ¤кого вони залишалис¤ б дом≥нуючою силою в св≥т≥. —Ўј намагаютьс¤ довести (що виходить в них досить непогано) , що под≥њ 11.09 не вплинули на могутн≥сть ц≥Їњ держави. “ому незалежно в≥д того, будуть чи н≥ переконлив≥ п≥дтвердженн¤ вини причетних до терористичного акту в Ќью-…орц≥, але вже Ї т≥, ¤к≥ в≥дпов≥дають за це ( в≥йськов≥ д≥њ —Ўј в јфган≥стан≥ ). –азом з тим це ще одна можлив≥сть утвердити своњ позиц≥њ у сх≥дному рег≥он≥, адже —Ўј прагнуть ¤комога м≥цн≥ше закр≥пити св≥й вплив на —ход≥, ¤кий представл¤Ї дл¤ них життЇво-необх≥дний ≥нтерес ¤к в пол≥тичному, так ≥ в економ≥чному план≥.  онфл≥кти виникають з т≥Їњ причини, що встановити св≥й контроль у даному рег≥он≥ намагаЇтьс¤ ≥ –ос≥¤, ≥ ™вропейський —оюз ( а ™— ¤краз ≥ набуваЇ все б≥льшого впливу на —ход≥, вже в де¤ких сферах залишаючи позаду себе —Ўј ).
≤ без сумн≥в≥в не можна не звернути увагу на бурхливий розвиток держав —ходу, ¤к≥ стають повноц≥нними суб'Їктами м≥жнародних в≥дносин ≥ ¤к≥ мають наст≥льки великий та серйозний потенц≥ал, ≥, в≥дпов≥дно, вже силу та значим≥сть, що ц≥лком можна говорити про встановленн¤ багатополюсного св≥ту.
“ому варто детал≥зувати та охарактеризувати процеси в —х≥дному рег≥он≥. ѕерш за все, це ≥зрањле-палестинський конфл≥кт. “ут хоч ≥ спостер≥гались певн≥ проблиски потепл≥нн¤ ≥ налагодженн¤ в≥дносин, п≥сл¤ останн≥х под≥й про стаб≥льн≥сть ≥ остаточне вир≥шенн¤ проблеми не маЇ мови.
™гипет в дан≥й ситуац≥њ займаЇ миротворч≥ позиц≥њ, певним чином стаб≥л≥зуючи ситуац≥ю. ¬≥н хоч ≥ займаЇ досить прозах≥дну позиц≥ю, але п≥дтримуЇ одночасно ¤к ≤зрањль, так ≥ ѕалестину.
«вичайно, не сл≥д залишати без уваги арав≥йськ≥ монарх≥њ (—ауд≥вська јрав≥¤,  атар, ќман, ™мен, ќб'Їднан≥ јрабськ≥ ≈м≥рати ), ¤к≥ спочатку були стаб≥льним чинником в протид≥њ —Ўј ≥ пост≥йною п≥дтримкою ≥слам≥стських орган≥зац≥й,а зараз оф≥ц≥йно роз≥рвали вс≥ в≥дносини з  абулом.
–азом з тим спостер≥гаЇмо все б≥льше зближенн¤ цих суб"Їкт≥в м≥ж собою (пол≥тичн≥ та економ≥чн≥ зв"¤зки ), що зб≥льшуЇ роль цього рег≥ону в систем≥ м≥жнародних в≥дносин.
ѕакистан, Їдина держава, що визнала “ал≥бське кер≥вництво, разом з тим оф≥ц≥йно п≥дтримуЇ американський антитерористичний курс (антитерористичний, а не антитал≥бський!). ≤ все ж таки не залишаЇ поза увагою виступи свого населенн¤, ¤ке в≥дкрито за¤вл¤Ї про свою п≥дтримку афганського народу.
ѕакистан також маЇ давню невир≥шену проблему з ≤нд≥Їю -  ашм≥р, ¤ка тривалий час не маЇ жодного зрушенн¤.
¬арто звернути увагу на розвиток та стаб≥л≥зац≥ю  итаю, ¤кий нарощуЇ св≥й економ≥чний та в≥йськовий потенц≥ал та на  орею, де можна в≥дзначити потепл≥нн¤ м≥ж ѕ≥вн≥чною та ѕ≥вденною  оре¤ми, що не може не в≥добразитис¤ на м≥жнародн≥й ситуац≥њ.
Ѕезсумн≥вно найб≥льше погл¤д≥в привертають под≥њ в јфган≥стан≥. «вичайно, сили —Ўј та јфган≥стану нав≥ть пор≥внювати не можна. јле, зважаючи на ≥сторично-рел≥г≥йне п≥дгрунтт¤, на непрогнозований, стих≥йний розвиток под≥й., навр¤д чи јмерика "може бути спок≥йною" нав≥ть з њњ могутн≥стю.
ѕередумовою стаб≥л≥зац≥њ у рег≥он≥ може бути формуванн¤ Їдиного, оф≥ц≥йного, визнаного м≥жнародною сп≥льнотою кер≥вництва, ¤ке б мало значний авторитет ≥ в≥дпов≥дно можлив≥сть впливати ≥ регулювати ситуац≥ю в крањн≥. јле певн≥ зрушенн¤ можлив≥ лише за умов внутр≥шньоњ трансформац≥њ, а не за "допомогою" ззовн≥. “ому —Ўј мають вс≥ можливост≥ ф≥зичного знищенн¤, ф≥нансовоњ блокади, але Ї сумн≥ви щодо ефективност≥ вс≥х цих д≥й, адже ≥де¤ залишаЇтьс¤. —аме тому реальне лише мирне вир≥шенн¤ проблеми ( але в цьому ≥ питанн¤- чи д≥йсно реальне?).

ѕрогнозуючи розвиток под≥й та можливост≥ њх вир≥шенн¤ треба зазначити, що:

• врегулюванн¤ конфл≥кту м≥ж ≤зрањлем та ѕаластиною можливе лише за дос¤гненн¤ компром≥с≥в, при чому за ≥н≥ц≥ативи та реальних крок≥в з≥ сторони ≤зрањл¤. јдже,пам'¤таючи ≥сторичну та рел≥г≥йну основу, можна у¤вити,що ѕалестина буде йти до к≥нц¤, ≥ навр¤дчи ≤зрањль зможе зупинити та "приборкати" цю силу;
• кашм≥рське питанн¤ п≥сл¤ багатьох спроб його вир≥шенн¤ так ≥ залишаЇтьс¤ "п≥д знаком питанн¤". јдже жодна ≥з стор≥н не хоче в≥дмовитис¤ в≥д ц≥Їњ територ≥њ чи згодитис¤ на наданн¤ њй статусу автоном≥њ, а тим б≥льше незалежного державного утворенн¤. ћожна говорити про вир≥шенн¤ проблеми за допомогою зовн≥шнього впливу ( наприклад, ќќЌ ), але навр¤д це буде ефективно;
• серйозн≥ проблеми виникають у зв"¤зку з поглибленн¤м процесу глобал≥зац≥њ. ¬насл≥док глобал≥зац≥њ зб≥льшуЇтьс¤ пр≥рва м≥ж пров≥дними державами та так званими державами третього св≥ту - б≥дн≥ стають ще б≥дн≥шими, а багат≥, в≥дпов≥дно, ще сильн≥шими в пол≥тичному та економ≥чному в≥дношенн¤х. јнтиглобал≥сти визначають глобал≥зац≥ю ¤к "коал≥ц≥ю сильних та багатих держав проти б≥дних";
• за таких умов прагне свого розширенн¤ ™вропейський —оюз, ¤кий закр≥плюЇ своњ кордони ≥ прводить свою пол≥тику у в≥дпов≥дност≥ ≥з своњми ≥нтересами, ¤к≥ в≥н ≥ в≥дстоюЇ ≥ в ™вроп≥, ≥ в јз≥њ,≥т.д.;
• не можна залишити поза увагою бурхлив≥ процеси в јфриц≥, де державно - нац≥ональне самовизначенн¤ ще далеко не завершене, ≥ згодом цей рег≥он буде набувати все б≥льшого впливу на м≥жнародн≥ в≥дносин;
• досить ц≥каву позиц≥ю займаЇ –ос≥йська ‘едерац≥¤, ¤ка ран≥ше займала антиамериканськ≥ позиц≥њ, а зараз фактично Ї союзником —получених Ўтат≥в у боротьб≥ з тероризмом. ¬ажко сказати, ¤к≥ насл≥дки буде мати така сп≥впрац¤, але навр¤д цей союз буде тривалим у часовому в≥дношенн≥. Ќа даному етап≥ —Ўј та –‘ мають сп≥льних прготивник≥в, але все ж в них р≥зн≥ ≥нтереси та потреби ( краще сказати не р≥зн≥, а конкуруюч≥ ), тому обидв≥ держави використовують одна одну задл¤ своњх ц≥лей.
  ”крањн≥ необх≥дно визначитис¤ в своњх пр≥оритетах, потребах та, в≥дпов≥дно, напр¤мках розвитку своњх зовн≥шнњх в≥дносин з ≥ншими державами. јдже зараз конкретизуютьс¤ акценти, формуЇтьс¤ багатополюсн≥сть св≥ту, ≥ ”крањна повинна вир≥шити "куди вона йде ≥ з ким".

 —