јндрущакевич ќльга

експерт курсу з пол≥толог≥њ

¬становленн¤ ѕросторово-„асового  онтинууму (ѕ„ )

ѕросторово-часовий конт≥н≥ум складаЇтьс¤ з трьох основних елемент≥в: часу, простору та континууму. ѕерш≥ два показники визначають часов≥ та територ≥альн≥ меж≥ ћ¬, останн≥й визначаЇ його безперервн≥сть чи перериванн≥сть, на¤вн≥сть спаду чи ≥мпульс≥в у розвитку.
якщо зважати на тему мого досл≥дженн¤ ( "Ѕагатополюсн≥сть св≥ту: пол≥тичний аспект "), то дан≥ меж≥ ( ¤к просторов≥ ≥ територ≥альн≥, так ≥ " континуун≥тетн≥" ) будуть досить широкими. √овор¤чи про часов≥ рамки, сл≥д зазначити, що нижн¤ межа буде залежати в≥д конкретноњ сфери досл≥джень певних м≥жнародних в≥дносин, а верхню встановити неможливо, адже йдетьс¤ мова про сучасн≥ реальн≥ ћ¬, ¤к≥ ≥снують зараз ≥ мають св≥й розвиток. “ому буде доц≥льн≥ше вид≥лити т≥ проблеми, ¤к≥ Ї найактуальн≥шими в наш час, ≥ ¤к≥ розкривають досл≥джувану тему. “ому ¤ в своњй робот≥ зупинюс¤ на таких проблемних векторах ¤к —х≥д - «ах≥д ( загроза под≥лу св≥ту та геостратег≥чн≥й стаб≥льност≥ ), заглиблюючись у тему - американська трагед≥¤: проблема св≥тового л≥дерства, конфл≥кт м≥ж "б≥дними" та "багатими" державами , позиц≥юванн¤ крањн —Ќƒ тощо. « огл¤ду на те, що ѕ„  дл¤ цих тем не буде зб≥гатис¤ ( адже дл¤ проблеми —х≥д - «ах≥д часов≥ меж≥ будуть визначатис¤ з 1948р., коли –езолюц≥Їю ќќЌ ≤зрањлю були надан≥ територ≥њ, ¤к≥ ран≥ше належали палестинц¤м; проблема "б≥дних" та "багатих" держав набрала своЇњ актив≥зац≥њ у 90-т≥ роки, питанн¤ про позиц≥юванн¤ крањн —Ќƒ виникло т≥льки в в 1991р., коли держави- члени стали повноправними суб"Їктами м≥жнародних в≥дносин тощо). “ому ¤ думаю, буде доц≥льн≥ше св≥домо обмежити, конкретизувати рамки в≥дносин, що розгл¤даютьс¤, встановивши нижню межу - початок 2001р.( ¤кщо виникаЇ потреба ( наприклад, необх≥дно звернутис¤ до ≥стор≥њ певного ћ¬), то нижню межу можна зм≥стити ).
ўодо такоњ складовоњ ѕ„  ¤к визначенн¤ територ≥њ, то, беручи до уваги широту теметичного досл≥дженн¤ ≥ безпосередню чи опосередковану участь певноњ держави в ћ¬, то маЇмо право говорити про територ≥ю вс≥х державних утворень, але знову ж таки сл≥д конкретизуватис¤ ≥ визначати територ≥њю тих крањн, ¤к≥ мають реальний вплив на динам≥ку ћ¬. “ому це перш за все буде територ≥¤ —Ўј, держав «ах≥дноњ ™вропи, —Ќƒ, ѕ≥вденно- —х≥дноњ јз≥њ, Ѕлизького та ƒалекого —ходу.
якщо визначати пост≥йн≥сть чи тимчасов≥сть, перервн≥сть чи неперервн≥сть ћ¬, то в широкому розум≥нн¤ ћ¬ з точки зору встановленн¤ багатополюсного св≥ту будуть мати пост≥йний неперервний характер, хоча й р≥зну ≥нтенсивн≥сть та динам≥чн≥сть в певн≥ пром≥жки часу.

¬изначенн¤ центру взаЇмод≥њ м≥жнародних ≥нтерес≥в (÷¬ћ≤)

÷ентр взаЇмод≥њ м≥жнародних ≥нтерес≥в представл¤Ї собою найб≥льш ≥нтенсивну взаЇмод≥ю м≥жнародних ≥нтерес≥в суб"Їкт≥в даного ћ¬.
якщо до 11 вересн¤ 2001р. ми могли говорити про в≥дносну стаб≥льн≥сть ( на мою думку, пост≥йне ≥снуванн¤ певних рег≥ональних чи локальних конфл≥кт≥в не виходило за вже звичн≥ меж≥, це була "норма" ), про певну тенденц≥ю, ¤ку можна було прогнозувати та передбачати, хай ≥ не завжди з однаковим усп≥хом, про протисто¤нн¤ ≥нтерес≥в, що, в≥дпов≥дно, зумовлювало незадоволенн¤ одних та задоволенн¤ ≥нших, що тим б≥льше не в≥дносилось до паранормальних ¤вищ. јле 11.09.2001р. у св≥т≥ в≥дбулас¤ под≥¤, що надзвичайно загострила внутр≥шньо- та м≥ждержавну ситуац≥њ.Ќагальна проблема дл¤ кожноњ держави ( особливо дл¤ тих держав, територ≥њ ¤ких були вид≥лен≥ у пункт≥є1 "¬становленн¤ ѕ„ " ) - це забезпеченн¤ власноњ безпеки та стаб≥льност≥, зм≥цненн¤ всласноњ сили та могутност≥, що дасть можлив≥сть у раз≥ необх≥дност≥ захистити свою територ≥ю та св≥й народ. Ќа цей конкретно визначений об"Їкт ≥ спр¤мована д≥¤ та/чи взаЇмод≥¤ суб"Їкт≥в даних ћ¬. –озкриваючи це питанн¤, сл≥д сказати, що кожна держава прагне в≥дновити порушену стаб≥льн≥сть у св≥т≥, але, звичайно, на свою користь, застосовуючи при цьому р≥зн≥ методи та способи, адже, ¤к в≥домо, ц≥ль виправдовуЇ засоби њњ дос¤гненн¤. ’оча разом з тим ≥ ≥снуючу ситуац≥ю кожен з суб"Їкт≥в трактуЇ та використовуЇ по-своЇму,намагаючись ¤комога м≥цн≥ше закр≥пити та утвердити своњ позиц≥њ. ≤ робл¤ть це кожен по-своЇму: хто агресивно по в≥дношенню до ≥нших, а хто т≥льки захищаЇ власн≥ кордони.

¬изначенн¤ проблемноњ ситуац≥њ (ѕ—)

ќск≥льки м≥жнародн≥ ≥нтереси взањмод≥ють т≥льки у випадку сп≥льного об"Їкту, в≥рог≥дною ( ≥ сл≥д сказати, найб≥льш реальною ) Ї ситуац≥¤ , коли задоволенн¤ потреб одного суб"Їкта може в≥дбутис¤ т≥льки за умови незадоволенн¤ ≥нтерес≥в ≥ншого. ” такому випадку виникаЇ проблемна ситуац≥¤, специф≥ка ¤коњ пол¤гаЇ у взаЇмод≥њ м≥жнародних ≥нтерес≥в ¤к так≥й ≥ характер≥ суб"Їкт≥в.
Ѕезсумнывно, що в даному ÷¬ћ≤ виникають проблемн≥ ситуац≥њ. ÷е перш за все утвердженн¤ власноњ могутност≥ за рахунок ≥нших ( в першу чергу —Ўј, в≥дпов≥дно, Ќј“ќ, держави «ах≥дноњ ™вропи ), крањни "протилежного табору" намагаютьс¤ закр≥пити свою незалежн≥сть в≥д цих г≥гант≥в, забезпечити власну стаб≥льн≥сть та безпеку. ƒе¤к≥ держави (напр., –ос≥¤ ) вир≥шують своњ власн≥ пол≥тичн≥ та еком≥чн≥ проблеми, п≥дтримуючи та взаЇмод≥ючи з т≥Їю чи ≥ншою стороною.
“ому ѕ— Ї досить комплексним пон¤тт¤м, ¤ке в≥дображаЇ ≥снуванн¤ сп≥рного ( в нашому випадку - "м≥жнародна стаб≥льн≥сть та р≥вновага") проблемного об"Їкта, на¤вн≥сть протир≥ч суб"Їкт≥в ( що були зазначен≥) щодо даного об"Їкта.

 —