Леонид Млечин: "Кто взорвал Америку?"

Данная работа является одной из первых книг, написанных по следам крупнейшего в истории человечества террористического акта. Известный писатель и телеобозреватель Леонид Млечин всесторонне рассматривает проблему международного терроризма за последние четыре десятилетия, его политическую, экономическую и религиозную подоплеки. Раскрывает бандитские узлы взращивания профессиональных террористов от басков до исламистов, на примере террористических организаций Европы, Ближнего Востока, Дальнего Востока и Латинской Америки. Дает объективные политические портреты лидеров террористических движений. Приводит малоизвестные сведения из биографий известных террористов. Раскрывает многие факты из жизни известных государственных деятелей, тщательно скрываемые ранее либо просто замалчиваемые от людей. Рассказывает о наиболее крупных террористических организациях, их слабых сторонах, методах борьбы с терроризмом.

Автор выделяет три вида терроризма: политический, национальный и религиозный.

Политический терроризм свойственен в основном Европе, он был когда-то самым громким, но современная государственная машина научилась с ним бороться. Итальянские "Красные бригады", французская "Аксьон директ", японская "Объединенная Красная армия", немецкие группа "Баадера -Майнхоф", "Движение 2-ого июня", "Революционные ячейки" практически больше не представляют серьезной опасности.

Государственный терроризм – это , чаще всего, совершение террористических актов спецслужбами ряда государств. Он может быть как справедливым, так и считающимся преступлением. Но такого рода террористические акции носят ограниченный характер , и под давлением мирового сообщества многие страны, поддерживающие террористов перестают это делать.

Национальный терроризм – когда народы, не имеющие собственного государства и требующие независимости, берутся за оружие. Своего рода партизанскую войну многие десятилетия ведут ирландцы, живущие в Соединенном Королевстве, курды, разделенные между четырьмя государствами (Ираном, Ираком, Турцией и Сирией), баски, обитающие в Испании и Франции. И самый опасный вид терроризма – окрашенный в религиозные тона. (джихад – война мусульман против неверных). Автор подчеркивает, что 11 сентября 2001 года Америка стала жертвой именно такого терроризма. В разделе "Кровавый сентябрь" Леонид Млечин концентрирует внимание не только на самом террористическом акте, его организаторах, исполнителях, посредниках и планировании, но также на самой идее Америки, ее политических идеалах и стремлениях, ее внутренних проблемах, и врагах, возникших ввиду определенных причин. Америка – это далеко не единственная страна, столкнувшаяся с такими проблемами. Читатель переносится на сорок лет назад в Европу. "В Европу, у которой две беды – сепаратизм малых народов и шовинизм больших". В данном контексте обсуждается и проблема этнически чистого государства, "таковое – продукт политического воображения и не может существовать в реальности, этнически чистых государств не осталось, практически в каждой стране находятся национальные меньшинства. Сама идея такого государства была рождена немецким романтизмом XIX века в качестве ответа на идеи французского просвещения и французской революции."

Много внимания уделяется палестинскому терроризму. Детально представлено описание "шестидневной войны" и развития отношений между Палестиной и Израилем, рассказывается о дипломатических каналах между двумя народами, о террористических акциях против сторонников примирения, о возникновении нового вида терроризма на Ближнем Востоке – "живых бомб". "В камикадзе арабские террористы берут молодежь, которая с детства усвоила ненависть к Израилю и американцам." В книге также представлены источники возникновения такого явления как "камикадзе".

За последние несколько десятилетий произошло много террористических актов, ни один из них автор не упускает из виду. Национальные и религиозные конфликты раскрываются вокруг Югославии, Армении, Страны Басков , цыганского народа, не обходит стороной книга и Украину (речь идет о послевоенных годах, формировании Украинской повстанческой армии, операции "Висла", Степане Бендере, бригадах Каминского).

В этой книге читающие найдут множество другой информации, взятой из достоверных источников. Советую прочесть этот труд всем, кто интересуется историей, кому небезразличны международные конфликты и причины их возникновения, кому интересно узнать больше о проблеме всемирной сети террора, существующей не первый год. (рецензию подготовила Останина Анна)

Попри неоднозначну оцінку як особистості, Карл Хаусхофер (1896 – 1946) српаведливо вважається одним із класиків геополітики. Запропонована книга містить низку його статей різних періодів: "Кордони в їх географічному розумінні", "Панідеї в геополітиці", "Статус-кво та оновлення світу", "Континентальний блок". Дані праці не поєднані спільною ідеєю, однак разом вони дозволяють сформувати в читача уявлення про концепцію геополітики, сформульовану автором. Книгу характеризує глибина дослідження, безліч історичних прикладів та ілюстрацій з класичної літератури, можна сказати, що в окремих випадках список посилань за інтелектуальною цінністю дорівнює самій статті, для якої дані посилання робилися.
Робота "Кордони в їх географічному розумінні" наголошує на необхідності не лише географічного але й політичного та психологічного тлумачення кордонів. Розглядається поняття кордонів штучних та природних, окрему увагу автор приділяє мистецтву проведення кордонів необхідності врахування економічних та етнічних факторів. На історичних прикладах Балтійських країн, Румунії, Югославії та Польщі автор ілюструє небезпеку штучного створення та порушення природних кордонів. Найвищим мистецтвом за Хаусхофером є створення "біологічно вірного кордону" котрий не лише виключає можливість конфлікту, але й стимулює нормальний політичний розвиток регіону.
У роботі "Панідеї в геополітиці" автор розглядає проблему глобальних цілей, що визначаються окремими народами і згодом стають домінуючими на певній території, розвиваючись у просторі та переходячи з інстинктивної площини у реальні дії. Географічно Хаусхофер виділяє 7 основних зон розвитку панідей: пан-Європа, пан-Америка, Східна Азія, Британська федеративна імперія, Російська федеративна імперія та пан-Австралія. Панідеологія на думку дослідника з одного боку є реальним шляхом до об'єднання націй в межах окремих континентів та географічних зон, разом із тим саме вона є основною перепоною на шляху до формування світового уряду чи інтегрованої спільноти. Як приклад автор наводить Лігу Націй, що під натиском кардинально-різних західної та радянської життєвих форм не спромоглася виконати свою основну місію. Єдиним (на час написання дослідження) консолідованим материком Хаусхофер визнає пан-Австралію, де внаслідок європейської колоніальної експансії було знищено автентичну панідею. В межах європейського континенту можливим є лише часткове об'єднання з огляду на домінування тут двох конкуруючих панідей – власне-європейської та пан-Євразійської. Окрему увагу автор приділяє проблемі існування євразійської панідеї та питанню розмежування "проміжної Європи" – регіону, до якого за його визначенням потрапляє і Україна.
Останні дві роботи викликають найбільше заперечень та суперечок між дослідниками робіт Хаусхофера. З одного боку це цікавий аналіз політичної ситуації та преспектив, що склалися у Європі на передодні Другої світової війни, з іншого боку вони містять багато співзвучного з нацистськими планами підкорення Європи, фактично виправдовуючи нацистську територіальну експансію. Заради справедливості треба відзначити, що скоріше роботи вченого вплинули на Гітлера аніж навпаки. "Континентальний блок" є не просто публіцистичним обґрунтуванням осі Берлін – Рим – Токіо, це науковий аналіз перспектив німецьких зовнішніх відносин з точки зору геополітики. Хаусхофер рішуче виступав проти вторгнення в СРСР та пророкував німецьку поразку, критикував утопічність війни на 3 фронти – з рештою саме це, а також антифашистська діяльність сина Альбрехта привело його до табору Дахау. Сам вчений згодом усвідомив свою помилку – через рік після закінчення війни у Мюнхені він разом із дружиною покінчив життя самогубством. (рецензію підготував Корнєв Геннадій)

Реймон Арон: "Мир і війна між націями"

У своїй фундаментальній праці французький дослідник порушує одвічну проблему війни і миру між народами в контексті світової історії.
Міжнародна система описується як сукупність держав, що підтримують регулярні відносини, та знаходяться в так званому "природному стані" – стані потенційної війни. В цій міждержавній системі існує економічна, яка багато в чому визначає зовнішню політику держав, остання ж в свою чергу становить транснаціональну систему. З позицій такого підходу автор розглядає і аналізує різні аспекти дипломатично-мілітарних та економічних відносин.
Світ, за Ароном, поділений на центр і периферію. США займають центр світової економіки, периферія – це маси, експлуатовані центром. Уявлення про поділений таким чином світ стосується економічних взаємин, у міждержавній системі кожна держава, намагаючись утримати "рівновагу сил" займає позицію проти держави, яка здатна її в цьому випередити. Міждержавні системи Арон ділить на мультиполярні та біполярні, докладно розглядаючи переваги та недоліки кожної з них.
Книга ділиться на 4 розділи. Перший присвячено теорії, в ній в основному розглянуті поняття систем, могутності і зовнішньої політики. Друга містить роздуми автора про долі націй та цивілізацій, корені інституції війни, досліджуючи причини виникнення війн, їх перебіг від найдавніших часів до сучасності; Арон розглядає вплив ресурсного потенціалу та географічного положення держав на їх зовнішню політику та місце в міждержавній системі з використанням соціологічного підходу. Третій розділ містить короткий історичний огляд основних подій ХХст., приділяючи основну увагу конфліктам та коаліціям, які виникали і мали вирішальний для світу вплив. Останній розділ являє собою спробу практично застосувати висновки, проведеного в попередніх розділах аналізу міждержавної системи, автор подає свої можливі шляхи розвитку міжнародних відносин в майбутньому, співставляючи їх з сучасністю, пропонуює різні альтернативи можливих стратегій, а також свої роздуми та обґрунтування того як уникнути війни і встановити мир на планеті. (рецензию подготовила Катеринчук Катерина)

Авторы представленной книги рассматривают одну из важнейших тем современности – тему глобализации, которая, по их мнению, объединяя мир, одновременно его разрушает. Авторы анализируют экономическую систему, которая сложилась в процессе интеграции стран в союзы и блоки и, на основе своих исследований, констатируют противоречия между ними и всем остальным миром.
Экономическая ситуация в мире представлена как бы с невидимой стороны: раскрывается жестокая реальность, неоставляющая розовых иллюзий относительно свободной конкуренции, свободы и равенства для всех. Не случайно и название книги, основной идеей для которого послужила ситуация, охарактеризованная авторским мнением как "западня", которая сложилась между промышленно-финансовой элитой и современной постиндустриальной цивилизацией.
Авторы оценивают концепцию третьего пути социально-экономического развития, опирающуюся на социальное творчество и общественную консолидацию, на неукоснительное соблюдение демократичесих свобод и выполнение обязательств власти перед народом,и проводят параллели с реальным положением в мировой экономике.
Реалии, освещенные в их исследовании, показывают следующие проблемные аспекты, связаные с деструктивными процессами глобализации в мире:

• Во-первых: явственный контраст между экономическим развитием стран золотого миллиарда и остальным миром, который, вероятно может привести к экскалации
• Во-вторых: потеря органической связи между реальной экономикой и ее финансами, поражденная глобализацией, что , в свою очередь, позволяет авторам провести аналогию между мировой финансовой системой и глобальным спекулятивным конгломератом, функционирующим не в интересах развития национальных экономик, а в интересах укрепления позиций стран золотого миллиарда.

В книге довольно детально рассмотрены причины и следствия глобализации, произведена реальная, неутешительная оценка будущего для населения мира, согласно которой, лишь 20% от общего числа квалифицированых работников будут востребованы в рамках глобальной экономической системы, что касается остальных 80%-то им пророчат социальную деграцию и прозебание на задворках цивилизации.
Кульминационным в книге стало предположение о возможном економическом глобальном мировом кризисе в ХХІ веке, непосредственно связаным с "раковой опухолью на теле мировой экономики"– глобализацией.
На мой взгляд, книга адресована каждому кто интересуется современным положением экономики и политики, а так же тем, кому интересна нестандартная точка зрения на экономический аспект международных отношениий. (рецензию подготовила Трофимова Ольга)

Дабагян А. В.: "Теория и модели экономических и социально-политических волн"

Дана монографія має таку структуру: вона складається з двох частин:
1. Теорія та моделі економічних та соціально-політичних хвиль
2. Моделювання економічних та соціально-політичних хвиль.
В частині 1, яка складається з чотирьох глав, даються основні визначення, використані в даній монографії: душа, свідомість, мислення, пізнання, знання, інтелект, мова, розум та ін.
Досліджуються причини виникнення життя на землі. Основний висновок, що всі процеси, що відбуваються на землі, здійснюються в результаті енергетичної взаємодії різних форм матерії, а вся багатоманітність духовних переживань та оцінок в дійсності є відображенням єдиного матеріального світу в людському мозку.
В главі 2 характеризуються особливості менталітету суб"єктів, що виробляють духовні блага та тих, хто рветься до влади. Дається характеристика тиранічного суспільства, капіталістичного. Описується хвильова природа революційних та контрреволюційних процесів в суспільстві. Закінчується частина 1 описом перебудови СРСР та його розвалом. Аналізуються коливання, які спостерігаються в процесі соціальних катастроф.
В частині 2 описуються моделі економічних та соціально-політичних хвиль: ринкові процеси (життєвий цикл товарів і економічні хвилі малої довжини), виробництво (характеристика коротких хвиль), моделювання людини, як суб"єкта та об"єкта економіки.
Характеризуються моделі соціально-політичних процесів викликаних розвитком науково-технічного прогресу, зокрема моделі соціально-політичних процесів в нестабільні моменти розвитку суспільства.
А загалом, в основі висновків автором покладені такі властивості розвитку суспільства:

1. Хвильові явища виникають в результаті складних переплетінь природних процесів, які викликані розвитком науково-технячного прогресу та властивостей притаманних природі людини;
2. В природі існує три механізми утворення коливальних процесів: коливання вимушені, автоколивання, коливання автономні. (рецензію підготувала Косахівська Ольга)

Кальвокоресси Питер: "Мировая политика после 1945 года"
Книга представляет собой фундаментальное построенное по проблемно-хронологическому принципу исследование истории мировой политики как единого целого – на ее национальном, региональном и глобальном уровнях. Впервые была издана в 1968г., с тех пор "пережила" еще 6 изданий. Она охватывает 50-летний период послевоенной истории; автор не слишком много места уделяет событиям, предшествовавшим 1945г., однако связь с прошлым прослеживается на всем протяжении книги, а в некоторых разделах переплетается с событиями отдаленных лет и нынешнего времени. Таким образом, автор прослеживает взаимосвязь настоящего и прошлого, пытаясь подчеркнуть объективную закономерность исторических процессов.
Кальвокоресси выделяет 3 основные, на его взгляд, особенности, которые определяли политику конца ХХ века. Это:

• Холодная война. Корни этого явления автор видит в недоверии, которое из-за непонимания и просчетов обрело масштабы великого страха, он-то и стал истинным виновником холодной войны;
• Проблема доступа одного государства к запасам сырья (главным образом нефти), находящимся на территории другого. В этом он видит причины многих локальных войн и столкновений.
• Проблема государства как такового. Возникновение большого количества государств, носящих название национальных (по примеру Европы), на самом деле сталкивающихся с массой этнических, экономических и политических трудностей, с одной стороны, и тенденция к созданию надгосударственных структур (ЕС, АСЕАН, НАТО и т.д.) "старыми" государствами, с другой.

Несмотря на содержащийся в книге огромный фактический материал по всем странам мира (многие тысячи событий, имен, названий) книга представляет собой выдержанный в стиле традиционного повествования рассказ о мировой политике, не являющийся собранием разрозненных заметок о разных народах и странах; наоборот она создает связную, целостную картину развития мировой политики в течение послевоенного полувека – одного из самых сложных и насыщенных периодов всей истории человечества. Вместе с тем автор не навязывает читателю какой-либо жесткой концепции этого периода и не претендует на прогноз грядущего. Книга написана в жанре научного и вместе с тем популярного введения в современную мировую политику. Автор сочетает традиционное страноведение с проблемными подходами, пытается анализировать внутреннее, национальное развитие – с прослеживанием эволюции внешней среды обитания государств и народов. (рецензию подготовила Катеринчук Катерина)

"Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива"
Рада національної безпеки і оборони, Національний інститут проблем міжнародної безпеки: За заг. ред. С.І.Пирожкова

Відносини з Росією мають першочергове значення для України у контексті утвердження її державності, зайняття належного місця в сучасному світі.
У монографії, виданій в 2001 році, детально і багатобічно розглядаються історичний ракурс розвитку україно-російських відносин, їх сучасний стан та різноманітні прогнозні сценарії на майбутнє.
Автори аналізують місце та роль України та Росії в сучасному світі у період глобалізації та формування нових моделей світового порядку.Велику увагу приділено європейській інтеграції, співробітництву на теренах СНД, а також відносинам у рамках трикутників "США-Україна-Росія" і "Україна-Росія-ЄС".У монографії розглядаються стан та перспективи україно-російських відносин у різних сферах: економічній, науково-технічній, соціально-гуманітарній, інформаційній.Автори аналізують позиції обох держав в Центральній і Південно-Східній Європі, Чорноморському регіоні, на Близькому Сході, в Центральній та Південній Азії, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Незважаючи на існуючі розбіжності, непросту історію двосторонніх відносин, наші держави залишаються найближчими сусідами та стратегічними партнерами. В монографії підкреслюється, що значну кількість проблем у відносинах між Україною та Російською Федерацією на сьогодні можна вважати вирішеними. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство та угоди щодо Чорноморського Флоту, що вступили в дію в 1999 році, заклали міцний правовий фундамент для відносин між двома державами. Хоча непорозуміння та протиріччя у двосторонніх стосунках все ще мають місце.
Автори наголошують, що десять років міждержавного спілкування незалежних України та Росії свідчать про перехід від відносин взаємозалежності до конструктивної співпраці рівноправних держав. (рецензію підготував Андрій Кулько)

В даному навчальному посібнику розглядаються сучасні уявлення про моделювання соціальних процесів. Викладені методи та приклади побудови моделей хвильових, еволюційних, кризових та революційних процесів.
В книзі розглядається та аналізується більше 5-и прикладів теоретичних та прикладних моделей.
В розділі першому викладені методологічні аспекти системного та когнітивного підходів до вирішення даної проблеми. Крім теоретичних питань в цьому розділі розглядаються конкретні приклади застосування системного аналізу для вирішення практичних проблем, даються рекомендації по реальному впровадженню результатів, а також представлений ряд когнітивних інструментів, які забезпечують підвищення креативності, поглиблення розуміння суті процесів, які вивчаються.
В розділі другому описуються змістовні моделі соціальної динаміки. Окрема глава присвячується моделям життєвого циклу соціальних систем. Зокрема описуються хвилі економічної динаміки: хвилі Кондратьєва, будівельні цикли Кузнеца, ділові та політико-ділові цикли, цикли боротьби за світове лідерство.
Досить детально описуються хвильові процеси в політичній сфері.
В главі 8, зокрема, описуються хвилі соціокультурної динаміки: моделі С. Маслова, П. Сорокіна, де Гріна та ін.
Значний практичний інтерес являють собою моделі поширення нововведень, які досліджуються в главі дев"ятій.
В заключних главах цього розділу розглядаються моделі соціальних криз та революцій.
В розділі 3 "Формальні моделі соціальних процесів" викладення матеріалу побудоване на використанні сучасних комп"ютерних технологій. Всі завдання, що розглядаються в розділі, вирішуються універсальним методом – натисненням на одну кнопку. (рецензію підготувала Косахівська Ольга)

Ігнасіо Рамоне: "Геополітика Хаосу"

Досить багато минуло часу відтоді, коли після війни в Персидській затоці (1991 г.) Вашингтон проголосив про народження "нового світового порядку". В плані міжнародних відносин та міжнародної поліитки все серйозно ускладнилось. При чому ускладнення відбулося до такого ступеню, що для визначення періоду, який зараз переживає світ дійсно можна вжити словосполучення "геополітика хаосу".
В даній книзі автор дає ряд цікавих характеристик сучасномого суспільства, стверджуючи, що людство стоїть на порозі великого хаосу. Слова Поля Валері "Два явища загрожують майбутньому – порядок і безпорядок" повністю відображають погляди Рамоне на сучасну геополітику.
Автор ставить багато запитань, обгрунтовуючи їх не даючи на них відповіді. Це лише спонукає читача до роздумів та власних висновків. Рамоне виносить на розгляд такі проблеми, як: метаморфози влади, конфлікти та загрози нового типу, зростання нерівності та дискримінації, глобалізація економіки, нові господарі світу, екологія, урбанізація, наука та техніка – перспективи та небезпеки, революція в області комунікації...
Дуже часто в книзі зустрічаються такі конструкції як Схід-Захід, Північ-Південь. Взагалі, основну ідею книги автор втілює в своїй моделі світового архіпелагу. (рецензію підготував Олег Бойчук)

Автор даної праці довгий час був визначною фігурою американської зовнішньої політики, поєднуючи практичну діяльність із науковими дослідженнями. За власним визначенням Кіссенджера "Дипломатія" є однією з його кращих книг та вершиною практичної діяльності. Книга вражає не лише обсягом але й змістом – це логічна та структурована хроніка розвитку світової дипломатії від часів Ришельє та Вільгельма Оранського до зустрічі у Рейк'явіку та Біловезьких угод.
Червоною ниткою крізь зміст дослідження проходить дилема американської зовнішньої політики – "ідеалізм" Вудро Вільсона чи "реалізм" Теодора Рузвельта. Критикуючи обидва підходи автор визнає, що в певні історичні періоди кожен з них доводив свої переваги, що з рештою призвело до створення комбінованої моделі "сили та ідеалів".
Велика увага присвячена ролі США у післявоєнній побудові міжнародних відносин. У главі "Три підходи до розуміння миру" дається розгорнутий аналіз Тегеранської та Ялтинської конференцій, висвітлюються відмінності світорозуміння трьох "великих лідерів": Рузвельта, Сталіна та Черчилля. Автор аналізує витоки холодної війни та альтернативи розвитку світу, що існували на 1945 рік.
Починаючи зі своїх улюблених персонажів: Бісмарка, Меттерніха та Наполеона ІІІ Кіссінджер прослідковує процеси спадковості європейської політики, проводячи історичні паралелі між realpolitik і силовою моделлю відносин СРСР та США періоду "холодної війни", системою "європейського концерту" та НАТО, вільсонівськими "15 пунктами" та концепцією "чотирьох поліцейських" Франкліна Д. Рузвельта.
Книга розпочинається та закінчується аналізом нового світового порядку. На початку книги автор окреслює коло проблем, що постали перед сучасною системою міжнародних відносин, в кінці – намагається дати відповіді на поставлені запитання. Кіссінджер порівнює сучасний світ із Європою зразка ІХХ століття, коли вибір між моделями балансу сил та чи домінування був таким же актуальним для Британії, Австрії чи Пруссії, як для Америки в наш час. Розглядаючи модель "легітимного порядку" Меттерніха, систему рівноваги сил Пальмерстона-Дізраелі та систему гнучких союзів Бісмарка автор зупиняє свою увагу на останній – новою концепцією американської зовнішньої політики має бути створення максимально-великої кількості союзів та політичних об'єднань, що накладаючись одна на одну дозволять створити глобальну систему безпеки, вигідну перш за все для самих США.
Книга буде цікавою для всіх, хто цікавиться історією та сучасним станом американської дипломатії, а також прагне зрозуміти витоки та природу сучасних міжнародних процесів. (рецензію підготував Корнєв Геннадій)

Гумилёв Л.Н.: "Древняя Русь и Великая Степь"

Книга представляет собой интерес для людей, изучающих роль России в современной мировой обстановке.
По мнению многих учёных Льву Николаевичу удалось подвести мощнейшую доказательную базу по вопросу реальности самобытности русской нации.
Идеи Гумилёва были особенно распространены после распада СССР, когда встал вопрос: "Что же такое Россия и русская нация". Автор, используя традиционные исторические методы исследования и географический анализ, создаёт уникальнейшую и не имеющую основания картину древнерусской истории, как истоков русской нации. При этом Гумилёву удалось избежать чрезмерного увлечения "уникальной исторической миссией" России в современном мире: с данной точки зрения книга является глубоко-аналитической, а не пропагандистской работой.
Автор опирается на разработанную им же концепцию этногенеза, т.е. развития и исчезновения этнических систем под влиянием избытка биохимической энергии живого вещества, определяющей способность к жертвенности и сверхнапряжению.
Книга так же содержит потрясающий словарь понятий и терминов. Данная работа, как и само творчество Льва Николаевича в целом рекомендуется для изучения лицам, занимающимся исследованиями в области становления этнических государств в современной истории. (рецензію підготував Захар Тропін)

Дмитрий Базив: "Геополитическая стратегия Украины"

Книга про вибір зовнішньополітичних пріоритетів України. В основу покладено альтернативу "Захід – Росія". Автор не побоявся сміливих висновків, ряд проблем розглянуто без уникання найгостріших їх кутів, але заслуговує найбільшого схвалення те, що було запропоновано можливі варіанти поведінки, а не лише проконстатовано факти.
Усіма рецензентами книги відзначається системність і доступний стиль викладу матеріалу. З усією відповідальністю "Геополітичну стратегію України" можна назвати українською "Малою шахівницею". До речі, за зізнанням самого автора, саме ознайомлення із "Великою шахівницею" Бжезинського надихнуло його на написання книги. Як би там не було, проблеми, що розглядаються Дмитром Базівим видаються набагато актуальнішими для української зовнішньої політики, ніж теоретизування пана Бжезинського з приводу "світової гегемонії США".
Головний висновок книги полягає в оптимальності прозахідного вибору України. При цьому автор далекий від ідеалізування західних політичних структур, на які рекомендує тримати курс українській зовнішній політиці, участь в останніх повинна стати пріоритетом для України, але не самоціллю. Це не все до чого приходить автор. У книзі знаходимо ряд важливих висновків, щодо загальної моделі зовнішньополітичної поведінки безвідносно до конкретної міжнародної ситуації.
Оскільки цю працю було видано в 2000-му році (тобто до т.з. "міжнародного спазму" 11 вересня 2001 року), вона може видатися дещо застарілою та неактуальною, через ряд визначних змін, що мали місце з часу видання. Це враження не може відповідати дійсності. Так, автор не міг обігнати свій час в плані фактів, залучених до аналізу, але, видається, теоретичні висновки залишатимуться актуальними ще багато років. (рецензію підготував Антон Льовін)

В данной книге доказывается кризис мировой цивилизации в нынешний исторический период. Так же книга уделяет особое внимание обоснованию истинности пути развития, избранного человечеством.
Авторы книги проводят анализ на 3 уровнях, опираясь на синтез наук:
– глобальный уровень
– региональный уровень
– анализ процессов в Украине
Признаки кризисных явлений цивилизации указываются так-же как:
– кризис традиционной системы власти
– экологический кризис
– кризис "концепции модернизации", т.е. веры в позитивные изменения.
Книга, прежде всего поражает разносторонностью исследования. Авторы при анализе мировых процессов опираются на широкий спектр наук.
Очень глубоко рассматривается вопрос цивилизаций. Авторы изучают становление восточно- и западно-христианской цивилизации, а также возникновение макрохристианского мира.
Политика Западных стран на мировой арене рассматривается авторами как вызов человечеству.
Авторы обосновывают неизбежность процессов глобализма, особенно в экономической сфере.
Указывается на сильнейшую динамику идей евразийства, как теоретическую основу геополитика постсоветских стран.
Данная книга будет особенно полезна исследователям опирающимся на цивилизационный подход к анализу межгосударственных отношений. (рецензію підготував Захар Тропін)